Справа № 22- 7581 \ 2006 р. Головуючий 1 інстанції Мамедова Л.М.
Категорія 21 Доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів СОЛОДОВНИК О.Ф., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ТИМЧЕНКО Г.В.
з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 представників відповідачів КУРАЧЕНКО С.В., ШЕВЧЕНКО Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області (далі Фонд) та відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Дзержинська" дочірнє підприємство ВАТ „Державна холдингова компанія „Донбасвуглезбагачення"' про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 7 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з Фонду було стягнуто моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень. В решті позову - в стягненні моральної шкоди з ВАТ ЦЗФ „Дзержинська" ДП ВАТ „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення" відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення змінити, постановити нове рішення в частині призначеної її суми моральної шкоди, повністю задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що суд не врахував характер та тяжкість отриманої нею травми та професійного захворювання, безпідставно зменшив моральну шкоду, не врахуваз, що строків позовної давності для виниклих правовідносин не існує. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали скаргу, проти задоволення скарги Фонду заперечувати.
В апеляційній скарзі відповідач - Фонд просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції не врахував. що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди. В судовому засіданні представник відповідача КУРАЧЕНКО С.В. підтримав скаргу, апеляційну скаргу позивачки просив відхилити. Представник Центральної збагачувальної фабрики „Дзержинська" ШЕВЧЕНКО Н.В. просить рішення суду залишити без змін, скаргу' відхилити.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду трудовим каліцтвом та професійним захворюванням : завдано фізичний біль, вона не може вести звичайний спосіб життя, порушені її нормальні життєві зв"язки, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 25 % професійної працездатності, з яких 15% втрати працездатності встановлено у зв'язку з травмою 1998 року, а 10% - вперше висновком МСЕК від 21 серпня 2002 року, суд визначив та стягнув із відповідача 3 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов"язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв"язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з вуглепереробним підприємством. Під час виконання трудових обов'язків 27 лютого 1998 року вона отримала травму на виробництві, внаслідок чого їй було завдано шкоди здоров"ю (а.с.25). Висновком МСЕК позивачці в 1999 році була встановлена стійка втрати працездатності 15% (а.с. 18).
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про охорону праці", який діяв на момент нещасного випадку на підприємстві, відшкодування моральної шкоди проводилося власником підприємства, якщо небезпечні або шкідливі умови праці завдали моральної шкоди потерпілому, порушили його нормальні життєві зв'язки та вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.
Позивачка ОСОБА_1 мала право звертатися до власника підприємства з заявою про відшкодування моральної шкоди в строки, передбачені для розгляду трудового спору - три місяці. В судовому засіданні позивачка зазначила, що з заявою про відшкодування моральної шкоди до підприємства не зверталася. Поважних причини пропуску строку позивачкою не наведено.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві у потерпілої виникло в 1998 році. Дія Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" не поширюється на події, що сталися до його прийняття.
Відповідач своєю відмовою у відшкодуванні моральної шкоди у зв'язку з травмою не порушив законні права та інтереси позивачки.
З матеріалів справи вбачається, що під впливом шкідливих умов праці позивачка отримана професійне захворювання - туговухість, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання (а.с. 8)
Висновком МСЕК від 21.08.2002 року позивачу було встановлено 25 % втрати працездатності з 21 серпня 2002 року безстроково, з яких 15 % за травмою 1998 року та 10 % ВПЕРШЕ у зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 18). За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної" здоров"ю у зв'язку з професійним захворюванням, за нормами вищеназваного Закону. Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи.
Згідно медичних документів у зв"язку з професійним захворюванням -туговухістю позивач не може вести звичайний спосіб життя, відчуває незручності.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди. Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.З ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 3 000 грн. Підстав для підвищення розміру моральної шкоди не вбачається, оскільки обов'язок відшкодування моральної шкоди у Фонду наступає лише після встановлення стійкої втрати працездатності 10% у зв'язку з професійним захворюванням.
Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому апеляції підлягають відхиленню.
У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись CT.CT.307-
УХВАЛИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дзержинську Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 7 червня 2006 року залишити без зміни. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подала протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Голову
Судді