АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 393 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.
Суддя-доповідач: Поляков О.З.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.О.
Суддів: Полякова О.З.
Городовенко В.В.
При секретарі: Винник І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной» про стягнення орендної плати ,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной» про стягнення орендної плати.
В позовній заяві зазначав, що він є інвалідом першої групи ветеранів війни, має земельний пай у розмірі 2,79 га, розташований на території Дніпровської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. 12.09.2001 року між ним та ВАТ «Племзавод «Степной» укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на 10 років. Згідно умов договору ОСОБА_3 передав орендарю в оренду земельну частку (пай) розміром 4,25 умовних кадастрових гектарів вартістю 15 553 грн. за орендну плату 430 грн. або 1 тону зерна на пай. Земельна частка передавалася з метою сільськогосподарського використання. 13.06.2006 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗП № 043389, має в приватній власності земельну ділянку розміром 2,79 га, що розташована на території Дніпровської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. Позивач зазначає, що відповідач виплачує йому орендну плату в розмірі 430 грн., що протирічать Указу Президента від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв). ОСОБА_3 вважає, що сума недоплаченої йому орендної плати складає 1976 грн. 76 коп.
Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь 1976 грн. 76 коп. та судові витрати.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.13 Закону України про оренду землі, договір оренди - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку відповідно до умов договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2001 року між позивачем і ВАТ «Племзавод Степной» було укладено договір оренди. Предметом договору була земельна частка (пай) розміром 4,25 умовних кадастрових гектарів вартістю 15553 грн. право на яку засвідчується сертифікатом. 13 червня 2006 року позивач отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 2,79 га на території Дніпровської сільської ради, однак договір оренди від 12.09.2001 року сторонами не переукладався, хоча змінився предмет договору та розмір земельної ділянки.
Після отримання державного акту ОСОБА_3 між сторонами не обговорювалися істотні умови договору оренди, строк дії договору, орендна плата її форми, умови використання, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, відповідальність сторін не обговорювалися сторонами.
Сторони не переукладали договір оренди в письмовій формі відповідно до Закону України « Про оренду землі « , що суперечить вимогам ст.ст. 14, 20 зазначеного закону, згідно яких договір оренди укладається в письмовій формі та підлягає державній реєстрації.
Згідно п.6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Тому суд прийшов до правильного висновку про те, що не укладання договору оренди після отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку виключає можливість стягнення орендної плати.
Достовірність фактів встановлених судом першої інстанції не викликають сумнівів. При цьому суд повно дослідив обставини справи, перевірив зібрані докази, дав їм належну оцінку.
За таких обставин, суд правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.303, 307,308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Кам’янсько-Дніпровськог районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: