Судове рішення 22-261/11 від 19.01.2011

Судове рішення #13125288

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-261/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.,

суддів: Маловічко С.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 40 000 грн., що еквівалентно 5000 доларам США

В позові зазначила, що 21.02.2001 року вона за договором купівлі-продажу продала відповідачці квартиру АДРЕСА_1 за 7000 доларів США. Про отримання від відповідачки грошей саме в цій сумі нею як продавцем були написані розписки. Після укладення нотаріально посвідченої угоди купівлі-продажу стало відомо, що на вказану квартиру було накладено арешт, тому ОСОБА_3 стала вимагати розірвання договору. У зв’язку з цим позивач повернула відповідачці частину отриманих грошей за квартиру у розмірі 5000 доларів США, про що остання написала розписку від 18.09.2001 року.

Отримавши назад частину грошей, відповідачка відмовилась від розірвання договору купівлі-продажу квартири, однак назад отримані гроші не повернула. На теперішній час вказана квартира є власністю відповідачки, яка безпідставно отримала назад частину грошей за квартиру та відмовляється в добровільному порядку повернути їх, тому позивач на підставі ст. 1212 ЦК України просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 40 000 грн., що еквівалентно 5000 доларам США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 40 000 грн., що еквівалентно 5000 доларам США, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 400 грн. та ІТЗ в сумі 120 грн., а всього 40 520 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта та позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2001р. ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою угодою купівлі-продажу продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Не зважаючи на те, що в договорі зазначено про продаж квартири за 11648 грн., фактично квартира продана за 7000 доларів США, що підтверджують сторони, зокрема, ці обставини визнані відповідачем. Представником відповідача ОСОБА_4 надані розписки від ОСОБА_5 про отримання нею як продавцем від покупця ОСОБА_3 за квартиру суми в розмірі 7000 доларів США / оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи/. Ці обставини встановлені також ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2006р. по справі між тими ж сторонами, яка набрала законної сили / а.с. 11/.

В матеріалах справи мається розписка, складена від імені ОСОБА_3 про отримання нею від ОСОБА_5 18.09.2001р. частково повернутої суми за квартиру в розмірі 5000 доларів США / а.с. 6/. В судовому засіданні цю копію звірено з оригіналом, який наданий позивачем ОСОБА_5.

Власноручне написання цієї розписки не заперечує ОСОБА_3, а також не заперечує отримання від ОСОБА_5 5000 доларів США. Однак сторони по різному визначають природу зазначеної суми. Так, ОСОБА_5 вказує, що після того, як ОСОБА_3 дізналась про накладення арешту на квартиру, вона стала вимагати розірвання договору та повернення їй вартості квартири. В зв»язку з цим і була нею частково повернута сума в розмірі 5000 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_3 зазначає, що ця сума була надана їй ОСОБА_5 для оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги по цій квартирі та на її ремонт. Написану нею в розписці фразу про часткове повернення коштів за квартиру ОСОБА_3 пояснює тим, що так їй продиктувала ОСОБА_5

Судом повно та всебічно досліджені вказані пояснення позивача та заперечення відповідача та зроблений правильний висновок про те, що доводи ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки спростовуються змістом письмової власноруч написаної нею розписки, де вказано, що грошові кошти в розмірі 5000 доларів США вона отримала як часткове повернення сплачених за квартиру грошей. Також в змісті договору купівлі-продажу не міститься вказівок про домовленість сторін щодо сплати продавцем покупцеві витрат на ремонт, а також щодо необхідності ремонту квартири взагалі та, зокрема, на зазначену суму.

Натомість, викладені ОСОБА_5 пояснення про наміри сторін щодо розірвання цього договору купівлі-продажу підтверджуються наступними доказами: постановою слідчих органів від 23 лютого 2001р. про накладення арешту на спірну квартиру / а.с. 7/; розпискою про повернення грошей / а.с. 6/; змістом ухвали апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2006р. / а.с.11/; змістом позовної заяви ОСОБА_3 по іншій цивільній справі / а.с. 12/.

На теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 та за її позовом прийнято судове рішення про усунення перешкод в користуванні власністю і зобов»язано ВГІРФО Ленінського РВ ЗДУ УУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації в цій квартирі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначене свідчить, що договір купівлі-продажу так і не розірвано, а тому повернуті позивачем відповідачеві за квартиру кошти в сумі 5000 доларів США безпідставно знаходяться у ОСОБА_3

Відповідно до ст. 469 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка отримала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов»язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов»язок виникає, якщо підстава, за якою придбано майно, в подальшому відпала.

Такі ж положення містить стаття 1212 ЦК України, застосувавши яку у відповідності до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень цього кодексу, оскільки безпідставне утримання грошей продовжує існувати до тепер, суд правильно вирішив спірні правовідносини на користь позивача.

При розгляді справи сторона відповідача заявила про застосування судом строку позовної давності. Вирішуючи це питання, суд вважав, що у відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривався визнанням ОСОБА_3 факту повернення грошей за квартиру та наміру розірвати договір, яке містилось в позовній заяві від 17.11.2006р. по іншій цивільній справі, яка була ретельно досліджена судом першої інстанції. Після цього трирічний перебіг позовної давності почався заново, тому ОСОБА_5 звернулась з цим позовом в межах строку позовної давності.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на досліджених матеріалах та вимогах закону.

Відповідно до ст. 79 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, перебіг строку позовної давності переривається пред»явленням позову у встановленому законом порядку. Перебіг строку позовної давності переривається також здійсненням зобов»язаною особою дій, які свідчать про визнання боргу.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 ще в 2003р. зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири розірваним, який рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2003р. залишений без задоволення. Зазначене рішення було оскаржено ОСОБА_5 як в апеляційному, так і в касаційному порядку, та набрало законної сили лише 04 жовтня 2006р.

Отже, не можна вважати, що ОСОБА_5 протягом всього періоду часу з дня відмови ОСОБА_3 розірвати договір або повернути гроші не відстоювала своє порушене право. Пред»явленням вищезазначеного позову в 2003р. вже переривався перебіг строку позовної давності, який почався наново з жовтня 2006р.

З матеріалів іншої цивільної справи № 2-380/2007р., які були ретельно досліджені судом першої інстанції, та копії документів з якої маються в цій цивільній справі, вбачається, що 12.10.2006р. ОСОБА_4 в якості представника позивача ОСОБА_3 подає позовну заяву до Ленінського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, яка ухвалою судді від 02 листопада 2006р. залишена без руху з тих підстав, що вона не може бути підписана представником позивача.

На виконання цієї ухвали до Ленінського суду надійшла заява ОСОБА_3 від 17.11.2006р., в якій вона вказує, що надає до позовної заяви довіреність на ім»я ОСОБА_4, а також надає копії підписаної нею позовної заяви / а.с. 95, 96/. В цій позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що вона, довідавшись про накладений на квартиру арешт, стала вимагати ОСОБА_5 розірвати договір купівлі-продажу та отримала від останньої 5000 доларів США як часткове повернення коштів за квартиру.

Таким чином, ОСОБА_3 визнавала факт отримання вказаних в розписці коштів як повернення вартості квартири з метою розірвання договору купівлі-продажу. В такому випадку суд обґрунтовано застосував вимоги ст. 264 ЦК України та вважав, що строк позовної давності перервався і з 21.11.2006р. (моменту надходження позову ОСОБА_3 до суду) заново почався його перебіг.

Тому після набрання чинності рішенням про відмову у визнанні розірваним договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_5 просила захистити її порушене право в інший спосіб, звернувшись з позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів 17.11.2009р., тобто в межах нового перебігу строку позовної давності.

Вся апеляційна скарга збудована на тому, що ОСОБА_3 не підписувала позовну заяву від 17.11.2006р., яка була сфальсифікована. Тому апелянт просив призначити почеркознавчу експертизу підпису, який вчинено на цій позовній заяві від імені ОСОБА_3

Проте, на думку колегії, ці доводи та вимоги є необґрунтованими, оскільки цивільна справа № 2-380/2007 розглянута саме за цією позовною заявою ОСОБА_3 та остання при її розгляді не скаржилась на підробку її підпису в позовній заяві та фальсифікацію справи. Саме таку редакцію позовної заяви ОСОБА_5 отримала із суду при розгляді тої справи та долучила цю копію до свого позову (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

З пояснень представника відповідача слідує, що до Ленінскього районного суду щодо проведення службового розслідування за цим фактом вони не звертались, також не було звернень зі скаргами на фальсифікацію матеріалів цивільної справи до правоохоронних органів.

За таких обставин, у колегії не мається підстав вважати сфальсифікованою цивільну справу № 2-380/2007р., рішення по якій на теперішній час виконано.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія вважає, що висновки суду про задоволення позову ОСОБА_5 відповідають принципу справедливості, оскільки їх наслідком стало відновлення існуючого дисбалансу у правовідносинах між сторонами, який виразився в тому, що ОСОБА_3 одночасно і стала власником квартири, і отримала назад 80 % її вартості, а ОСОБА_5 позбавилась трикімнатної квартири за незначну суму.

Разом з тим, колегія вважає обгрунтованими доводи апеллянта, що гривневий еквівалент 5000 доларів США визначено без врахування курсу валют НБУ.

Так, згідно комп»ютерної бази даних про курси валют НБУ станом на момент ухвалення рішення суду від 28 жовтня 2010р. гривневий еквівалент 100 доларів США складає 791 грн., тому 5000 доларів США складає за цим курсом 39550 грн. (5000 х 7,91 = 39550 грн.).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутої суми, яка з урахуванням вище зазначеного розрахунку підлягає коригуванню у бік зменшення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої суми.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 39550 грн., що еквівалентно 5000 доларам США.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :