Справа № 2а – 125/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 10 " січня 2011 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Коренюка В.П., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в місті Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення його прав. Заборгованість по доплаті до заробітної плати особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення та доплати в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування позивачка визначила у розмірі 11720 грн. 90 коп. У своєму позові вона посилалася на те, що отримувала відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, в якій позов свій підтримала у повному обсязі і просила розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомленні у передбаченому законом порядку, але надав суду заяву, в якій позов не визнає і просив справу розглянути без участі представника.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка працює у Коростенській ОДПІ, що у м. Коростені Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення і являється потерпілою 4-ї категорії від Чорнобильської катастрофи.
Отже позивачка має право на отримання коштів в розмірах, що передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", адже відповідно до ст.39 Закону – "заробітна плата особам які працюють на території гарантованого добровільного відселення, повинна була підвищуватись на дві мінімальні зарплати", а щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва (ст.37 Закону) виплачується в розмірі 40% мінімальної заробітної плати".
Отримання позивачем коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені компенсації та доплати громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Тобто у спірний період часу ці доплати та допомоги виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Позов в частині стягнення щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва (ст.37 Закону) підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачка звернулася з вимогою про стягнення цих коштів за період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2009 року, однак не вірно зробила розрахунки, а також пропустила річний строк звернення до адміністративного суду.
Заборгованість по ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" є складовою структури заробітної плати.
При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:
з 1 січня 2006 року – 350 грн.; з 1 липня 2006 року – 375 грн.; з 1 грудня 2006 року – 400 грн.; з 1 квітня 2007 року – 420 грн.; з 1 липня 2007 року – 440 грн.; з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.; з 1 січня 2008 року – 515 грн.; з 1 квітня 2008 року – 525 грн.; з 1 жовтня 2008 року – 545 грн.; з 1 грудня 2008 року – 605 грн.; з 1 квітня 2009 року – 625 грн.; з 1 липня 2009 року – 630 грн.;з 1 листопада 2009 року – 744 грн.
Оскільки відповідач не оспорює розрахунок сум, наданих позивачем, тому суд вважає, що заборгованість перед ОСОБА_1 по ст.37 Закону за період з 1 липня 2008 року по 31 серпня 2009 року становить 2100 грн. 30 коп.
Заборгованість перед ОСОБА_1 по ст.39 Закону за період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2009 року становить 8997 грн.
Суд, при розгляді даного позову прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплаті коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв всупереч Закону, а тому відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог і визнає дії відповідача неправомірними.
Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, суд стягує заборгованість з нього.
А тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.94, 159 – 163, 167, 254 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо нарахування та виплати коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно ОСОБА_1 – неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1: – 8997 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. заборгованості доплати до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2009 року; – 2100 (дві тисячі сто) грн. 30 коп. допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 липня 2008 року по 31 серпня 2009 року.
В задоволенні решти позову ОСОБА_1 – відмовити за його безпідставністю.
Постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: