Справа № 22-6385/2006 p.                            Головуючий у 1 інстанції Диденко С.А.

Категорія     21                                                 Доповідач Санікова О.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року                            Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С, Біляєвої О.М.

при секретарі Кошмак Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Добропілля Донецької області про перерахунок сум страхових виплат,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ДП „Добропіллявугілля", працюючи підземним прохідником 5 розряду, підземним гірничоробітником 3 розряду і машиністом підземних установок 2 розряду шахти „Добропільська", в результаті чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 13 вересня 2005 року йому встановлено 60% втрати працездатності, він визнаний інвалідом другої групи.

Відповідачем йому призначені щомісячні страхові виплати у розмірі 623 грн. 11 коп. із середньомісячної заробітної плати в розмірі 1 038 грн. 52 коп. і не зрозуміло по якій професії. У висновку лікарсько-експертної комісії від 3 серпня 2005 року зазначаються три професії, які потягли втрату працездатності, але відповідачем визначені страхові виплати, виходячи з середньомісячної зарплати тільки гірничоробітника.

Вважає, що щомісячні страхові виплати йому повинні бути призначені із середньої заробітної плати по професії прохідника 5 розряду і становити 1 365 грн. 23 коп. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на його користь недоплачені щомісячні страхові виплати за період з 13 вересня 2005 року по лютий 2006 року в розмірі 4 155 грн. 88 коп., а також зобов'язати відповідача виплачувати йому з 1 березня 2006 року щомісячно страхові виплати в розмірі 1 642 грн. 37 коп. з наступним підвищенням.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропілля на користь ОСОБА_1  недоплачену щомісячну страхову виплату як відшкодування збитку у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків за період з 13 вересня 2005 року по квітень 2006 року в розмірі 5 941 грн. 42 коп.; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату з 1 травня 2006 року в розмірі 1 642 грн. 37 коп. з наступним збільшенням відповідно до законодавства.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції п.1.9 Порядку призначення страхових виплат постраждалим та членам їх сімей, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №7 від 31 січня 2002 року, оскільки позивач звернувся до відповідача за призначенням страхових виплат вперше 15 вересня 2005 року, а звільнився з підприємства 10 листопада 1996 року з посади гірничоробітника 1 розряду, тому страхові виплати відповідачем були правильно нараховані позивачу виходячи з п.12 постанови КМ України №1266 від 26 вересня 2001 року, тобто із середньої заробітної плати гірничоробітника.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, письмовою заявою просив розглянути справу у його відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із шахтою „Добропільська" ДП „Добропіллявугілля", працюючи в якості підземного прохідника 5 розряду, машиніста підземних установок 2 розряду і підземного гірника 3 розряду протягом 32 років. Працюючи в несприятливих умовах він отримав професійне захворювання - антракосилікатоз. Висновком МСЕК від 13 вересня 2005 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом другої групи.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля позивачу призначені і сплачуються щомісячні страхові виплати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з положень п.1.9 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим /членам їх сімей/, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №7 від 31 січня 2002 року, у відповідності з яким у разі повторного пошкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні розрахункові періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я і на підставі зазначеної норми прийшов до висновку про те, що позивач має право вибору середньомісячного заробітку, з якого повинні розраховуватись страхові виплати.

Проте такий висновок суду є помилковим і не відповідає встановленим обставинам по справі, оскільки зібраними по справі доказами не встановлено повторне ушкодження здоров'я позивача.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі інших положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та нормативно-праових актів, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання.

Відповідно до ч.І ст. 34 Закону та п.п.4.3.1., 4.3.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим /членам їх сімей/, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року №7 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Згідно з п.п.4.1.1., 4.1.2. Порядку щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Право на отримання потерпілим страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Згідно із ст.30 Закону та п.1.7 Порядку ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання. При встановленні втрати професійної працездатності МСЕК керується постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83 „Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів", від 4 квітня 1994 року №221 „Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року №212 „Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків".

Відповідно до 4.4.10,11 ст.34 Закону середньомісячний заробіток для обчислення суми страхової виплати потерпілому у зв'язку із втраченим заробітком /або відповідної його частини/визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверждується Кабінетом Міністрів України. При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати / в тому числі в натуральній формі/ які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати /доходу/ для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,затвердженого постановою КМ України від 26 вересня 2001 року №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата /дохід/ для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески /пЗ/; розрахунковим періодом для застрахованих осіб /включаючи осіб, які працюють неповний робочий день /робочий тиждень/, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб/ є останні 6 календарних місяців /зі до 1-го числа/, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок /п.4/.

Згідно з п.7 зазначеного Порядку середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати /у тому числі в натуральній формі/, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, з яких сплачувались страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Середньоденна заробітна плата /дохід/ обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати /оподатковуваного доходу/, з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді /п.14/.

В п.12 зазначеного Порядку встановленого якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника /на дату подання працівником документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності/ за тією професією /посадою, розрядом, роботою/ на підприємстві /в цеху, на дільниці, ділянці/, де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я.

Як зазначено у Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказаом Міністерства охорони здолров'я від 22 листопада 1995 року №212 основною професією слід вважати ту, яка безпосередньо передувала трудововму каліцтву чи професійному захворюванню чи та, в якій досятгнута найбільш висока кваліфікація /найбільш висока заробітна плата/, а для осіб некваліфікованої праці, що виконувалась найбільш тривалий час.

Як вбачається із ксерокопії трудової книжки  ОСОБА_1  з 1964 року він працював на шахті „Добропільська" ДП „Добропіллявугілля", а саме: з 1964 року по 1982 рік прохідником 5 розряду, з 1982 року по 1987 рік гірничоробітником підземним 3 розряду, з 1987 року по 1991 рік машиністом підземних установок, аз 1991 року по 1996 рік -гірничоробітником підземним 1 розряду. Звільнений 10 листопада 1996 року. Таким чином стаж підземної роботи позивача становить 32 роки, з яких 18 років позивач працював в якості прохідника підземного, 10 років в якості гірничоробітника і 5 років в якості машиніста підземних установок.

За висновком лікарсько-експертної комісії від 3 серпня 2005 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: антрако-силікатоз, інтерстиціальна форма, пізнорозвившийся, емфізема легенів, легенева недостатність другої стадії. Професіями, які потягли розвиток професійного захворювання вважати професії прохідника, машиніста підземних установок і гірничоробітника. 12 серпня 2005 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, в якому остання професія ОСОБА_1 зазначена гірничоробітник підземний, стаж роботи 10 років.

Виходячи з наведених норм Закону і інших нормативно-правових актів, а також зібраних по справі доказів апеляційний суд вважає, що середньомісячна заробітна плата для обчислення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 повинна бути обчислена із середноьмісячної заробітної плати прохідника підземного 5 розряду, оскільки в даній професії він пропрацював найбільш тривалий час і в цій професії досягнута найбільш висока заробітна плата.

Як вбачається із довідки  НОМЕР_1 про середню заробітну плату по професії прохідника 5 розряду шахти „Добропільська" за період з березня по серпень 2005 року заробітна плата, з якої плачені страхові внески до Фонду соціального страхування та яка приймається для розрахунку середньої заробітної плати становить 5307640,59 грн., кількість відпрацьованих робочих днів становить 48750.

Виходячи з зазначених данних середньоденна заробітна плата буде складати 108.87 грн. /5307640.59 : 48750/; середня заробітна плата буде складати 2.267.76 грн. /108.87 грн.х 20,83/.

Згідно висновку МСЕК від 13 вересня 2005 року ОСОБА_1  вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності з 13 вересня 2005 року.

Таким чином щомісячні страхові виплати з 13 вересня 2005 року будуть становити 1360 грн.65 коп. /2267.76 грн.х 60%/. Згідно довідки, наданої відділенням виконавчої дирекції Фонду в місті Єнакієве за 18 днів вересня 2005 року ОСОБА_1  сплачено 373.86 грн. Отже недоплата склала 442.53 грн. /1360.65 грн. : 30 дн.х18 дн./ - 373.86 грн./. За період з жовтня 2005 року по лютий 2006 року недоплата ОСОБА_1 буде складати 3687.70 грн. /1360.65 грн.-623.11 грн./х 5 міс.

Недоплата щомісячних страхових виплат  ОСОБА_1   з 13 вересня 2005 року по 1 березня 2006 року скалала 4 130 грн.23 коп. /442.53 грн.+ 3687.70грн./.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 6 березня 2006 року № 3 „Про перерахунок сум щомісячниих страхових виплат потерпілим /членам їх сімей/ з 1 березня 2006 року" постановлено провести з 1 березня 2006 року перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної" реальної заробітної плати у галузях національної економіки у 2005 році, який за даними Державного комітету статистики україни становить 1,203.

Таким чином, з 1 березня 2006 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 підлягають перерахунку на зазначений коефіцієнт і повинні складати 1636 грн. 86 коп. /1360.65 грн.х 1,203/.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.2, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропілля на користь ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв'язку з їх перерахунком за період з 13 вересня 2005 року по 1 березня 2006 року сумі 4.130 /чотири тисячі сто тридцять/ грн.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропілля виплачувати  ОСОБА_1  з 1 березня 2006 року страхові виплати в розмірі 1636 грн.86 коп. щомісячно.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.