Справа № 2-а-80/11

Категорія 10.3.2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 10 січня 2011 року                                          Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Невара О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, -

     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом ІІ групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно вимог ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому щорічно повинна виплачуватись допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, як інваліду ІІ групи. Вважає, що відповідачем у 2010 році йому виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, що не відповідає вимогам вказаного Закону. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації протиправними та зобов’язати провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача –управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Бас Г.П. подав до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказав, що проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що щорічна допомога на оздоровлення у 2010 році позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом ІІ групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Зазначене підтверджується дослідженими судом довідкою серії МСЕ № 002409 від 21.09.2004 року, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № НОМЕР_1 (категорії І), повідомленням управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № 4781/4 від 7.12.2010 року, запереченням управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації №  5319/4 від 30.12.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, які стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами  соціального  захисту  населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до п.п. П п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких  пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Зі змісту ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування щорічної допомоги на оздоровлення береться мінімальна заробітна плата.

Згідно ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному  розмірі:  з 1 січня - 869 гривень,  з 1 квітня - 884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження  прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

          Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей  8  та  22  Конституції  України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи  людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією  України і чинними законами прав і свобод.

          Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того,  що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради   України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки  Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази  керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі    невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягає ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку посилається представник відповідача в поданому до суду запереченні на позовні вимоги та якою керувалося управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в 2010 році, оскільки дана постанова істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому суд бере до уваги, що дія норм ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а зміни, внесені Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Інших постанов КМУ щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення після постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною на даний час, не приймалося. А тому посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” суд вважає безпідставними.

Отже, нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як встановлено судом, щорічну допомогу на оздоровлення позивачем було отримано у 2010 році на суму 90 гривень. Зазначене підтверджується дослідженим судом запереченням управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації №  5354/4 від 31.12.2010 року.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд вважає, що оскільки саме на управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації покладено обов’язок щодо проведення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд не може перебирати на себе вказані функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в частині проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги у конкретному розмірі.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом  передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим  порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду в межах встановленого КАС України строку звернення до суду з моменту отримання повідомлення від відповідача за наслідками розгляду звернення про незгоду з розміром нарахованої та виплаченої у 2010 році щорічної допомоги на оздововлення, а тому суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на пропуск строку звернення з позовом до суду.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, який не відповідає вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на час проведення виплати, з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст.ст. 1, 48, 70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, який не відповідає вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на час проведення виплати, з врахуванням виплачених сум.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                                  Суддя: