Справа №  2-503/10

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                           ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

13 жовтня  2010 року

                Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді – Семенової Л.М.,  

при секретарю – Озьоркіній О.В.,

за участю позивача -  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  усунення перешкод в праві користування власністю,

                                                               В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просив  зобов’язати   ОСОБА_2  знести за свої кошти самочинно збудовану огорожу  яка перешкоджає вільному проїзду до садової ділянки НОМЕР_1 садівничого товариства «Заріччя».

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі та  пояснив, що в 2008 році він приватизував земельну ділянку НОМЕР_1 садівничого товариства «Заріччя». Планом садівничого товариства «Заріччя» передбачено під’їзд до його садової ділянки. Вказаний під’їзд відноситься до земель загального користування. ОСОБА_2, у якого в користуванні знаходиться земельна ділянка НОМЕР_2 самовільно користується ділянкою загального користування, чим позбавив його проїзду до своєї садової ділянки. На загальних зборах  садівничого товариства  «Заріччя»  20.01.08р. була розглянута його заява про надання проїзду до ділянки НОМЕР_1 та  вирішено зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства. На засіданні правління товариства від 14.06.08р. було вирішено повідомити ОСОБА_2 про звільнення до 15.08.08р. самовільно занятої території товариства.  

В порушення земельного законодавства та всупереч Статуту товариства відповідач   самовільно захопив земельну ділянку загального користування в зв’язку з чим позбавив його вільного проїзду до власної ділянки, а також відсутній проїзд для транспорту екстрених служб. В зв’язку з чим він змушений звернутися до суду з позовом та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні  позов не  визнав, суду  пояснив, що він з 1990 року є членом садівничого товариства «Заріччя» та в його користуванні  знаходиться земельна ділянка НОМЕР_2. Зі згоди товариства в 1990  році  всі користувачі земельних ділянок НОМЕР_2, НОМЕР_3,НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 зайняли земельну ділянку, що була суміжна з лісосмугою.  Зайнятою ділянкою він користується протягом 20 років та вважає, що у нього є право на вказану ділянку. В позові  мова йде про дорогу, якої ніколи не було. Спочатку там проходив водогін, а пізніше  цими землями ніхто не користувався.

Представник третьої особи - садівничого товариства «Заріччя» в судовому засіданні  позов не визнав, суду пояснив, що він працює головою садівничого товариства «Заріччя». Відповідачі є членами зазначеного товариства. На з агальних зборів  садівничого товариства  «Заріччя» від 10 травня 2009 року було вирішено  виключити з членів товариства  ОСОБА_1 та звільнити його  від обов’язків члена правління товариства. Проїзної частини, на яку посилається позивач, в тому місці ніколи не було. З моменту існування кооперативу продовж земельних ділянок позивача та відповідачів були землі відведені для лінії електромереж та був протягнутий водопровід для нужд кооперативу. Приблизно  з 2005 року  водопровід перенесли на інше місце, а користувачі земельних ділянок  стали обробляти  земельні ділянки, що прилягали до їх земельних ділянок. Кооператив з цим погоджувався, оскільки землі були в неохайному стані. Ці землі не використовувалися  як проїзна частина. На теперішній час там проходить лінія  електричних опор. Позивач звертався до кооперативу з цих питань, було винесено рішення про зобов’язання  відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті землі. Однак виконання цього рішення стало не можливим, оскільки  невідомі розміри земельних ділянок, які передавалися в користування членам садівничого товариства. Державний акт на право користування землею видавався в 1988 році  Миколаївському філіалу науково-дослідницького інституту дальнього радіозв’язку, а вже потім утворилося товариство «Заріччя».  Межі земельних ділянок, які існували на момент виділу земельних ділянок в натурі, на теперішній час не збереглися. На теперішній час  проводиться інвентаризація земель садівничого товариства з метою визначення розмірів земельних ділянок членів товариства та загальних земель товариства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. А згідно з вимогами ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Отже позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна таким чином може бути пред’явлено як титульним власником чи користувачем земельної ділянки, так і іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з вказаних вище підстав.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 04.11.08р. ОСОБА_1  належить на праві власності земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0507 га розташована в СТ «Заріччя» в межах території М.Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області  (а.с15).

Згідно розпорядження Жовтневої  районної державної адміністрації Миколаївської області від 10.06.08р. № 431-р була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку позивача (а.с.113-134).

Як вбачається з членської книжки відповідач  ОСОБА_2 був прийнятий у члени садівничого товариства «Заріччя» 28 квітня 1990 р.  (а.с.144-146).

Як вбачається з  витягу з   протоколу № 1 загальних зборів  садівничого товариства  «Заріччя» від 20.01.08р. була розглянута заява ОСОБА_1 про надання проїзду до ділянку НОМЕР_1 та вирішено зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства  (а.с.24).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання правління садівничого товариства  «Заріччя» від 14.06.08р. було вирішено повідомити ОСОБА_2 про звільнення до 15.08.08р. самовільно занятої території товариства та головою правління вказаного  товариства направлялося повідомлення ОСОБА_2  (а.с.25-26, 110-111).

Відповідно до пункту 21 до Статуту  садівничого товариства  «Заріччя», що затверджений на зборах членів садівничого  товариства відповідно до  протоколу № 8 від 11.09.99 р.,  члени товариства можуть споруджувати на своїй ділянці певні господарські споруди, будівництво яких не суперечить вимогам діючого законодавства, даного статуту та узгоджено  з правлінням. (а.с. 31-43, 58-64).

Між тим, з плану-схеми земельної ділянки СТ «Заріччя» вбачається, що між земельними ділянками, які займають сторони у справі та лісосмугою проходить земельна ділянка шириною 6 кв.м., яка може використовуватися в якості дороги (а.с. 82). Наявність такої земельної ділянки підтверджується викопіюванням з плану земель М.Погорілівської сільської ради, виготовленої при приватизації земельної ділянки позивачем (а.с. 126).

Згідно листа начальника відділу Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області від 05.05.2009 р. планом організації СТ «Заріччя» по цій території передбачено під’їзд до садової ділянки НОМЕР_1, та вона є ділянкою загального користування (а.с. 19). Частину вказаної земельної ділянки зайняв відповідач ОСОБА_2, огородивши її парканом, чим позбавив можливості проїзду позивача по вказаній дорозі до своєї садової ділянки.

    Аналізуючи досліджені докази, судом встановлено, що  відповідач ОСОБА_2 є членом садівничого товариства «Заріччя» та в його користуванні знаходиться земельна ділянки НОМЕР_2. Позивачу ОСОБА_1 з 2008 року  належить на праві власності земельна ділянка НОМЕР_1 у вказаному товаристві. Крім власної садової ділянки       ОСОБА_2 зайнято частину земельної ділянки загального користування, яка призначена для проїзду до ділянки позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги          ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

    Керуючись ст.ст. 209, 214, 215, 218 ЦПК України, -

                                                           В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні садовою ділянкою НОМЕР_1 СТ «Заріччя» Жовтневого району Миколаївської області, шляхом знесення за власні кошти огорожі, встановленої ОСОБА_2, яка перешкоджає проїзду до садової ділянки НОМЕР_1 СТ «Заріччя».

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

                                  Суддя                                                      Л.М. Семенова