Справа № 2-1123/10

Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року                        

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої  судді – Семенової Л.М.,

при секретарі – Цуркан Н.Л.

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсною,

 ВСТАНОВИВ:

    02 листопада 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки з недобудованою спорудою, яка розташована в АДРЕСА_1, укладений 26.08.2010 року між відповідачами по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованого за № 1363.

    В обґрунтування заявлених вимог позивачка пояснила, що земельну ділянку площею 0,1358 га, розташована за адресою АДРЕСА_1, вона разом з чоловіком придбали для будівництва будинку, на яке було витрачено 150 000 грн. Рішенням М.Погорілівської сільської Ради, на підставі заяви матері позивачки – ОСОБА_6., вказана земельна ділянка була передана у власність сину позивачки – ОСОБА_3, який з червня 2009 року почав проживати в недобудованому будинку за вказаною адресою. В серпні 2010 року ОСОБА_3, не маючи жодних прав на недобудований будинок, продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_4, тим самим розпорядившись майном, що йому не належало, чим порушив права позивачки. Тому вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом з метою визнання спірного договору недійсним.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила про вищевикладене, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 26 серпня 2010 року він придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 503788. Про  існування  будь якого права третіх осіб на куплену ним   земельну ділянку йому невідомо.  На час  укладання угоди на території вказаної в земельної ділянки  знаходилися будівельні матеріали  та розпочате будівництво, право на яке не було зареєстровано, відповідні документи та дозволи на його проведення відсутні, в зв,язку з чим він придбав вказану ділянку разом  з розташованими на ній будівельними матеріалами. На даний час  він отримав дозвільні документи на своє ім.,я та розпочав будівництво,    яке  приближується до завершення. Підстав до  визнання вказаної угоди недійсною він не вбачає, в зв,язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 503788 належала земельна ділянка площею 0,1358 га, розташована за адресою АДРЕСА_1. 26 серпня 2010 року він за згодою дружини ОСОБА_10 уклав договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_4, згідно якого продав останньому земельну ділянку з усіма будівельними матеріалами які там знаходилися. Дозвіл на будівництво ні він , ні його батьки не отримували. Будівельні матеріали, які  були розташовані на вказаній земельній ділянці  дійсно належали  йому та його матері. Дозволу на продаж вказаних будівельних матеріалів  у позивачки він не отримував.  Підстав для визнання угоди недійсною не має, тому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення  сторін та їх представників,  свідків по справі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши письмові докази, які представлені сторонами, судом встановлено  що  відповідно до  рішення XXII сесії 5 скликання М.Погорілівської сільської ради № 13 від 28.01.2009 р. земельну ділянку АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області було передано у власність ОСОБА_3 (а.с. 5).

    Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 503788 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області було зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 48).

    Згідно довідки М.Погорілівської сільської ради № 411/2-13 від 04.10.2010 р., Витягу з Державного реєстру правочинів, земельна ділянка АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1363 від 26.08.2010 р. (а.с. 6, 46, 47).

    Відповідно даних довідок КП ММБТІ від 22.08.2010 р. та 15.12.2010 р.  на земельній ділянці АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області будівлі та споруди відсутні, право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 79, 93).

    Згідно матеріалів нотаріальної справи договору купівлі-продажу, вимоги ст. 657 ЦК України щодо форми укладення та державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки були дотримані в повному обсязі, а саме: при укладенні договору приватним нотаріусом Нікітіним Р.В. було перевірено дієздатність учасників угоди, обмеження і обтяження на використання земельної ділянки, отримано згоду дружини продавця на відчуження земельної ділянки, що є об’єктом спільної сумісної власності, таким чином законність укладення угоди не викликає жодних сумнівів (а.с. 72-96).

    Згідно ст. 655 ЦК України сторонами за договором купівлі-продажу є продавець – особа, яка передає або зобов'язується  передати  майно у власність другій стороні та покупець – особа, яка приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Отже сторонами за спірним договором є продавець – власник земельної ділянки ОСОБА_3 та покупець – ОСОБА_4, який сплатив покупцю кошти за вказане майно. Позивачка не є стороною за угодою та не є особою, інтереси якої порушуються даною угодою, тому не має права вимоги визнання спірного договору недійсним.

    Крім того, посилання позивачки на обставини, придбання  нею будівельних матеріалів, та прийняття участі у будівництві  розташованому по АДРЕСА_1, не дає права вимоги визнання угоди купівлі – продажу земельної ділянки недійсною, а є  лиш підставою  при наявності  доказів до звернення до  ОСОБА_3   за відшкодуванням їх вартості.

Враховуючи викладене, на підставі зазначених норм, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі,  як необґрунтованих.  

  Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 226 ЦПК України, суд,

      В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26 серпня 2010 року між покупцем ОСОБА_4 та продавцем ОСОБА_3, розташованої в АДРЕСА_1 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

                Суддя                                                       Л.М. Семенова