РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         05 січня 2011 року                            Алуштинський міський суд

в складі

головуючого судді             Скісова Є.М.

при секретарі                           Бетіной І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення та визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового приміщення та визнати право власності . Свої вимоги мотивує тим, що 09 листопада 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею – 92,3 кв.м., дерев’яного тамбуру, балкону та сходів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В даному договорі були обговорені основні умови, в тому числі про необхідність передати гроші та оформити угоду нотаріально 15.11.2010 року о 10-00 годині у нотаріуса за адресою: м. Алушта, вул Хромих, 12. Він передав відповідачу суму в розмірі 589040 гривень, однак відповідач своїх зобов’язань за договором не виконує, від нотаріального посвідчення угоди відмовляється. Він отримав будинок, проживає в ньому

заповіт повинен бути визнаний недійсним, оскільки він складений з порушенням ст. 541 ЦК України і ст.. 43-45 Закону України «Про нотаріат», тобто з порушенням вимог щодо форми заповіту. У зв’язку з тим, що особа і дієздатність спадкодавця не перевірялись, достовірність підпису не підтверджувалась, а ОСОБА_3 тривалий час хворіла, була інвалідом 1-ї групи, а в період складення заповіту знаходилась у важкому перебуванні на лікуванні, відчувала сильні болі, не могла самостійно писати, розуміти значення своїх дій. Вважає, що ОСОБА_3 на час складання заповіту була неадекватна у своїх діях.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала.

Позивач ОСОБА_4 та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала.

Треті особи – головний лікар Ялтинської міської лікарні ОСОБА_6 та представник державного нотаріуса 1-ї Ялтинської державної нотаріальної контори позов не визнали. При цьому головний лікар пояснив, що він посвідчував заповіт хворій ОСОБА_3, яка знаходилась на лікуванні в Ялтинській міській лікарні, перевірив її дієздатність і вірність підпису. Якщо би ОСОБА_3 була неадекватна,, він би ні в якому разі не посвідчував її заповіт. В підтвердження даних обставин є висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, згідно з якою ОСОБА_3 при підписанні спірного заповіту від 20.09.2002 року могла вірно розуміти значення своїх дій та керувати ними. Згідно з судово-почеркознавськими експертизами (першою і повторною) підпис в графі «Підпис спадкодавця» в двох екземплярах заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 від 20.09.2002 року виконані ОСОБА_3». Обставина того, що в спірному заповіті, виконаному на типографському бланку, була відсутня графа «Дієздатність перевірена» не може бути помилкою, за якою заповіт може бути визнаний недійсним.

Представник третьої особи державного нотаріуса Луговськой О.В. підтримав пояснення головного лікаря ОСОБА_6

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові прокурору м. Ялти слід відмовити.

Судом встановлено, що 20 вересня 2002 року головним лікарем Ялтинської міської лікарні ОСОБА_6 був посвідчений заповіт ОСОБА_3, яка знаходилась на лікуванні в Ялтинській міській лікарні, згідно якого ОСОБА_3 залишила своє майно ОСОБА_5 (т.1, а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

14 квітня 2003 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, та 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Свідоцтво видано державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Луговською О.В.

Суд вважає, що дані правовідносини повинні регулюватись цивільним законодавством (ЦК України в редакції 1963 року), що витікає з ст.. 5 та Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу, що набув законної сили 01 січня 2004 року, а також п. 1 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Вимоги до форми заповіту регулювались ст. 541 ЦК України (в редакції 1963 року). Згідно з цією статтею заповіт повинен бути складений в письмовій формі з вказівкою місця і часу його складання, власноруч підписаний заповідачем і нотаріально посвідчений. До нотаріального посвідчення заповіту прирівнювались згідно ст. 542 ЦК України, заповіти громадян, що знаходяться на лікуванні в лікарнях, посвідчені головними лікарями цих лікарень. Інших яких-небудь вимог до форми заповіту дана стаття Цивільного кодексу не містить. Такі ж вимоги викладені і в ст.. 1247 ЦК України (в редакції 2004 року), а також в ст.ст. 43-45 Закону України «Про нотаріат» (в старій редакції).

Оспорюваний заповіт своєю формою відповідає вимогам вищеназваних законів. Він складений в письмовій формі, з вказівкою місця і часу складання, власноруч підписаний заповідачем і посвідчений головним лікарем Ялтинської міської лікарні, в якій знаходилась на лікуванні ОСОБА_3 Тому доводи позивачів про те, що заповіт не відповідав вимогам стосовно його форми, тобто складений в порушення ст. 541 ЦК України та ст.ст. 43-45 Закону України «Про нотаріат», не є обґрунтованими.

Що стосується інших доводів позивачів про те, що при посвідченні заповіту не була перевірена дієздатність спадкодавця і достовірність її підпису, а вона в момент складання заповіту знаходилась в такому хворому стані, що не була адекватна в своїх діях, то вони також не знайшли свого підтвердження в суді.

Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи Херсонської обласної психіатричної лікарні від 13 грудня 2007 року, наявні в матеріалах справи, ОСОБА_3 при підписанні оспорюваного заповіту від 20 вересня 2002 року могла правильно розуміти значення своїх дій та керувати ними, а відповідно до судово-почеркознавської експертизи (першої та повторної) підпис в графі «Підпис заповідача» в двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 від 20.09.2002 року виконані ОСОБА_3.

У суду немає підстав сумніватися в об’єктивності даних експертиз.

Таким чином, висновки даних експертиз про те, що при підписанні заповіту ОСОБА_3 розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, а також те, що заповіт підписаний нею, свідчать про те, що при посвідчені заповіту її особа, дієздатність, достовірність підпису були перевірені особою, що посвідчила заповіт.

Керуючись вищенаведеним, суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсним, а отже і свідоцтва про право на спадок за заповітом, немає.

Ті обставини, що в заповіті, виконаному на друкарському бланку, була відсутня графа «дієздатність спадкодавця перевірена» не може бути тією помилкою, яка могла б послужити підставою для визнання цього заповіту недійсним.

Керуючись ст. ст. 541, 542 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею – 92,3 кв.м., дерев’яного тамбуру, балкону та сходів, укладений 09 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею – 92,3 кв.м., дерев’яного тамбуру, балкону та сходів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя    Алуштинського                          підпис                          Є.М. Скісов

міського суду

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                               Є.М. Скісов

Помічник судді                                                                               І.Ю. Бетіна