Справа № 2-3128/10                                                              

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                                   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    27 грудня 2010 року   Приморський  районний  суд  міста Одеси

у складі: головуючого – судді  Суворової О.В.,

                при секретарі  - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом     ОСОБА_1   до  ОСОБА_2,

ОСОБА_3  про визнання права  спільної  часткової   власності, вселення  та за  зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1,   ОСОБА_3  про  визнання договору найму квартири  недійсним, -

                                                                      ВСТАНОВИВ:

  У  жовтні   2009 року  ОСОБА_1 звернулася  до  суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання права  спільної  часткової   власності  та  вселення у квартиру АДРЕСА_1 . До участі в розгляді справи в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3 Позивачка посилається на те, що  є орендарем  квартири АДРЕСА_1 на підставі договору найму, укладеного з матір'ю - ОСОБА_3  10 травня 1998 року  на строк у 50 років. Позивачкою проведені  ремонт  та реконструкція житла, у зв'язку з чим вона просить визнати за нею  право власності на ? частину квартири. Крім того, наполягає  на вселенні, стверджуючи, що з вересня  2009 року їй чиняться перешкоди  відповідачем ОСОБА_2  в користуванні квартирою.

           ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1  визнала повністю.

           ОСОБА_2 позов  ОСОБА_1  не визнав,  звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1,   ОСОБА_3  про  визнання договору найму квартири  недійсним. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що з 1974 року по 2006 рік  знаходився  у  шлюбі  з ОСОБА_3 , позивачка - ОСОБА_1 є їх дочкою.  Спірна  квартира була  придбана   подружжям  ОСОБА_3 в 1998 році , оформлена на ім'я  дружини. Після купівлі квартири подружжя провело реконструкцію та ремонт  квартири й почало використовувати її  для  розміщення і роботи ТОВ «Коммончарт, ЛТД”.  Згодом в 2004 році ОСОБА_2 почав проживати у вказаній квартирі, донька  в спірній квартирі ніколи не проживала та договір житлового найму  з власниками квартири у встановленому законом порядку не укладала.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3  позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, посилаючись на те, що  позивач не являється стороною договору найма квартири і та   обставина, що він не знав про укладення договору найму, не є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників та допитавши свідків, суд вважає, що  позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про  визнання права спільної часткової власності та вселення не підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору найму квартири недійсним також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В  ході судового розгляду  встановлено,  що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1974 року  до 2006 року  знаходились у шлюбі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 6 листопада 2008 року задоволений  позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя , а саме : за ОСОБА_2  визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, а також автомобіль «Ніссан Максима», 1996 року випуску. За ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 та  житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1853 га по АДРЕСА_3

Ухвалою  апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2009 року вказане рішення  залишене без змін .

При поділі майна  в судах першої та другої інстанції (2005-2009 р.р.)  відповідачка ОСОБА_3 того, що спірна квартира є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, не оспорювала, про права доньки  не заявляла, про залучення її до участі у справі не клопотала. ОСОБА_1 також не претендувала на спірну квартиру  в період розгляду спору про поділ майна . Лише у жовтні 2009 року ОСОБА_1 був  пред'явлений позов про визнання права власності та вселення й подана апеляційна скарга на рішення суду від 6 листопада 2008 року  про поділ майна.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від  22 квітня 2010 р.  апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення  Приморського районного суду м. Одеси від 6 листопада 2008  відхилена,  рішення   залишено без змін.

З виписок з будинкових книг про склад сім'ї та прописку вбачається , що в спірній квартирі постійно проживає і зареєстрований з 14 липня  2004 року ОСОБА_2,   позивачка ОСОБА_1 з малолітньою дочкою була зареєстрована по АДРЕСА_4,   в даний час – АДРЕСА_6.

З довідки КП „ОМБТІ та РОН” і додатків до неї вбачається ,  що з 1998 року по 2004 рік ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1.) була власником двокімнатної  квартири  АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 173/97 від 6 березня 1997 року,  з 2004 року  є  разом з ОСОБА_5  співвласником АДРЕСА_7 .

Надані позивачкою договір підряду з додатками до нього суд оцінює критично, оскільки вони протирічать доказам у справі, свідченням свідків,  не представлені оригінали документів ,  відсутня належна  платіжна  документація. Окрім того, суми, вказані в актах виконаних робіт, не відповідають заявленим в позові.

Оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що позивачкою в відповідності до ст.60 ЦПК України не доведено придбання нею права власності  на частину квартири АДРЕСА_1.

Окрім того, слід зазначити наступне.

Оскільки, згідно п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України (від 16 січня 2003 року, № 435-IV, набрав чинності 01.01.2004р.)  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами  з приводу укладення договору від 10.05.1998 року , слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР (кодекс введено в дію 1 січня 1964 року).

            Як вбачається зі ст.71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

 У відповідності до ст.76 ЦК УРСР  перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

  Відповідно до ст. 74-75 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

     Згідно матеріалів справи, позивачка звернулася до суду  з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права  спільної  часткової   власності, вселення  в жовтні 2009 року.  Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи   відсутні докази поважності причин пропуску строків звернення до суду , що також є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

                Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1,   ОСОБА_3 про  визнання договору найму квартири  недійсним , то суд також дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

                 Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 158 ЖК України , 48, 277 ЦК України в редакції 1963 року .

Згідно ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

                Але той факт, що договір не був зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється, не може бути підставою для визнання його недійсним на підставі  48 ЦК України в редакції 1963 року .

    На підставі викладеного, керуючись  вимогами статей 158 ЖК України, 48, 71, 74-76 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                                       ВИРІШИВ:  

           У задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_1   до  ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права  спільної  часткової   власності, вселення - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1,   ОСОБА_3  про  визнання договору найму квартири  недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                               О.В.Суворова