Справа № 22-6909/06 Категорія 21
Головуючий у 1 інстанції Зайченко С.В. Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Голубинського A.M.
суддів Соломахи Л.І., Лук'янової С.В.
при секретарі Скосар Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 травня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006р, позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що тривалий час працював на шахті на підземній роботі забійником, машиністом вугільного комбайну, внаслідок чого отримав професійне захворювання -пневмоконіоз. Рішенням МСЕК від 18 серпня 2004р. йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності за цим захворюванням - 30%, він визнаний інвалідом 3 групи. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 30000грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 травня 2006р, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 18000грн. З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на користь держави стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 1грн. 50коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено відшкодування моральної шкоди лише особам, яким не встановлено стійку втрату професійної працездатності. Позивачу така втрата встановлена, тому суд безпідставно стягнув на його користь грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Крім того, суд не врахував, що з 01 січня 2006р, дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
В апеляційній інстанції представник відповідача Зімін MB. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Зіміна М.В., представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.З4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004р. по справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим, професійящ працездатності.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з 1963р. до 31 березня 1992р. працював на вугільних підприємствах на підземних роботах -забійником, гірничим робітником, внаслідок чого отримав професійне захворювання -пневмоконіоз, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 04 серпня 2004р. Рішенням МСЕК від 20 жовтня 2004р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності -30%, він був визнаний інвалідом 3 групи безстроково.
Ці факти сторонами не оспорюються.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.З).
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності.
З 01 січня 2006р, набув чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Статтею 77 цього Закону на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях яких ґрунтується рішення суду.
Відповідно до ст.58 Конституції України закон зворотної дії в часі не має. Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання виникли під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зупинення дії на 2006р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача не має, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість продовження колишньої роботи, неможливість відновлення стану здоров'я і визначив її розмір в сумі 18000грн.
Апеляційний суд вважає, що стягнута судом першої інстанції сума в 18000грн. не відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач. При її визначенні суд першої інстанції не врахував, що вперше втрата працездатності в зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлена лише через 12 років після його звільнення за власним бажанням з підземної роботи в зв'язку із переходом на пенсію за віком. Після звільнення на пенсію за віком позивач двічі в грудні 1998р. та в лютому 1999р. працевлаштовувався на тимчасові роботи в шахтопрохідницьке будівельне управління гірничим робітником. Крім того, втрата працездатності в зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлена вже в непрацездатному віці (65 років), тому посилання позивача, що внаслідок ушкодження здоров'я він не може працювати в підземних умовах, в контакті з пилю, токсичними газами, в неблагоприємних метеоумовах, не може займатися тяжкою фізичною працею, не заслуговують на увагу.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності, ступінь порушення життєвих зв'язків, а також вимоги розумності та справедливості, моральні страждання позивача апеляційний суд оцінює в сумі 12000грн.
Висновки суду щодо розміру відшкодування позивачу моральної шкоди не відповідають обставинам справи, тому рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні. Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 травня 2006р, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень. В решті частини рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: