Справа № 2 – 2029/2010

                    РІШЕННЯ

                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

         при секретарі            Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору – приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Джулай Світлана Володимирівна та Гончарова Світлана Юріївна, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу частини квартири ;

         ВСТАНОВИВ :

В липні 2005 року ОСОБА_7 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсною виданої ним, ОСОБА_7, довіреності на ім’я ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. 20 травня 2005 року за р.№ 1700, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. за  р.№ 1923, згідно якого ОСОБА_4, діючи від його, ОСОБА_7, імені на підставі вищевказаної довіреності від 20 травня 2005 року за р.№ 1700, продав, а ОСОБА_3 купила Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1.

Однак згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007 року дану справу було передано для розгляду по суті до Приморського районного суду м. Одеси.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Першим відділом РАЦСу Приморського районного управління юстиції м.Одеси 11.06.2007 року, у зв’язку з чим, відповідно до вимог ст.37 ЦПК України, суд, за заявою ОСОБА_2, яка є єдиним спадкоємцем за законом померлого ОСОБА_7, залучив її до участі у цій справі у якості позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 підтримав позов, а представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 не визнав позов.

При цьому представник позивача – ОСОБА_8 пояснив суду, що видана померлим ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_4 довіреність від 20.05.2005 р. за                     р.№ 1700 підлягає визнанню недійсною з тих підстав, що її зміст не відповідав внутрішній волі померлого ОСОБА_7 та його дії не були спрямовані на реальне настання правових наслідків у вигляді продажу належної йому Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що ця довіреність була отримана шляхом обману померлого ОСОБА_7 з боку ОСОБА_4, оскільки при видачі цієї довіреності померлий ОСОБА_7 розраховував лише на допомогу ОСОБА_4 у оформленні на його ім’я спадкового майна після смерті його матері ОСОБА_9, а також, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2005 року за р.№ 1923 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.232 ЦК України, так як був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 з ОСОБА_3, внаслідок якої ОСОБА_7 позбавився належного йому на праві власності майна, яке було єдиним його житлом, не отримавши за нього гроші.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в свою чергу стверджував, що при нотаріальному оформлені оспорюваної довіреності від імені померлого ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_4 від 20.05.2005 року за р.№ 1700 нотаріус роз’яснив померлому ОСОБА_7 правові наслідки видачі такої довіреності, що останній особисто звертався до нотаріуса за оформленням цієї довіреності та на момент її нотаріального оформлення не знаходився у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, у зв’язку з чим ОСОБА_1 також вважав безпідставними і позовні вимоги в частині визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.06.2005 року за р.№ 1923.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10 не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені телеграмами, що відповідає положеннями ч.6 ст.74 ЦПК України.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_4 надав адресовані суду свої письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що померлий ОСОБА_7 сам попросив його допомогти у продажі квартири, сам знайшов покупця на квартиру, домовився про умови правочину та сам оформив довіреність на його ім’я.

Приватний нотаріус Джулай С.В. в судовому засіданні 07.12.2010 року підтвердила, що нею було посвідчено довіреність від імені померлого ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_4 від 20.05.2005 року за р.№ 1700, і пояснила суду, що при оформленні цієї довіреності вона роз’яснила померлому ОСОБА_7, який був у нормальному стані, не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння та усвідомлював значення своїх дій,  правові наслідки видачі такої довіреності.

Проте приватні нотаріуси Джулай С.В. і Гончарова С.Ю. не повідомили суду причини своєї неявки в судове засідання 21.12.2010 року, хоча про дату і місце наступного розгляду справи були повідомлені за допомогою телефонного зв’язку, що відповідає положенням ч.6 ст.74 ЦПК України та про що свідчать  телефонограми від 07.12.2010 року та від 08.12.2010 року, які приєднані судом до матеріалів справи.

Разом з тим, приватний нотаріус Гончарова С.Ю. надала адресовану суду свою письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також зазначила, що просить  відмовити у задоволені позову.

Оскільки вищевказані особи, які не з’явились у судове засідання, неодноразово належним чином повідомлялися про місце, дату та час слухання справи, суд відповідно до приписів ст.169 ЦПК України розглянув справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріли справи, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Джулай С.В., а також допитавши свідка ОСОБА_11, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 набули право спільної часткової власності на квартиру під АДРЕСА_1, загальною площею 60,7 кв.м., в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло № 13-216, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 30.04.1993 року, зареєстрованого в Одеському МБТІ 28.05.1993р.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП „ОМБТІ та РОН” станом на 26.05.2005 р., вказана квартира складається з двох суміжних жилих кімнат площею 17,4 кв.м і 15,7 кв.м., кухні площею 5,4 кв.м. , туалету площекю 3,6 кв.м., коридору площею 6,0 кв.м. і кладовки площею  11,4 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим Першим відділом РАЦСу Приморського районного управління юстиції м.Одеси 02.04.2005 року.

20.05.2005 р. ОСОБА_7 видав на ім’я відповідача ОСОБА_4 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Джулай С.В. за р.№ 1700, відповідно до якої уповноважив ОСОБА_4 управляти та розпоряджатись усім його майном й укладати усі передбачені законом угоди щодо керування та розпорядження майном, в тому числі вести справу по оформленню спадкових прав на майно.

Діючи на підставі вказаної довіреності від імені ОСОБА_7, ОСОБА_4 01.06.2005 року уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Гончаровою С.Ю. за р.№ 1923., та відповідно до умов цього договору продав належну ОСОБА_7 Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1 за  9 101,00 грн.

01.06.2005 р. ОСОБА_4 була складена розписка, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 16 500 доларів США за продане за вищевказаним договором купівлі-продажу нерухоме майно.

Крім того, на підтвердження факту отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_4 грошей в сумі 16 500 доларів США за продане нерухоме майно за оспорюваним договором купівлі-продажу від 01.06.2005 року за р.№ 1923, відповідачами була надана суду письмова розписка від імені ОСОБА_7 від 01.06.2005 року.

Однак факт складання цієї розписки ОСОБА_7 повністю спростовуються складеним 27.02.2006 року Одеським НДІСЕ експертним висновком                                        № 701/02, згідно якого  рукописний запис „Разделкин” та підпис від імені ОСОБА_7 в розписці від 01.06.2005 р. про отримання 16500 доларів США виконані не ОСОБА_7, а особою, якою виконані текст і підпис від імені ОСОБА_12 в поясненні на ім’я начальника Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області Топчия Ю.М. від 14.10.2005 р. (у відмовному матеріалі ЖРЗПЗ № 11999 від 07.10.2005 р.).

Своєю заявою від 14.07.2005 р. за № 74, посвідченою приватним нотаріусом Джулай С.В. за р.№ 2482, ОСОБА_7 скасував видану ним довіреність на ім’я ОСОБА_4 від 20.05.2005 р. за р.№ 1700.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Першим відділом РАЦСу Приморського районного управління юстиції м.Одеси 11.06.2007 року.

 Спадкоємцем померлої ОСОБА_9 є її дочка - позивач ОСОБА_2, на ім’я якої 19.10.2005 року Другою одеською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за р.№ 3-3640, згідно якого спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю ОСОБА_9 Це свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було зареєстроване в КП „ОМБТІ та РОН” 19.10.2005 року.

Крім того, Другою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 201/07-СР № 42669770 щодо майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за заявою його сестри – позивача ОСОБА_2 від 22.06.2007 року.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.

Як вбачається з довідки Обласного наркологічного диспансеру від 04.06.2008 р., померлий ОСОБА_7 з 26.03.2005 р. перебував в ОНД на диспансерному обліку з приводу хронічного алкоголізму 2 ступеню.

Більш того, відповідач ОСОБА_4 неодноразово в адресованих суду своїх письмових заявах повідомляв, що ОСОБА_7 не бажав продавати належну йому квартиру та його про це не просив, що видана ОСОБА_7 на його, ОСОБА_4, ім’я довіреність повинна була використовуватися лише для оформлення спадщини на ім’я ОСОБА_7 після смерті його матері ОСОБА_9, що грошей за оспорюваним договором купівлі-продажу від 01.06.2005 року за р.№ 1923 він не від кого не отримував і ОСОБА_7 не передавав, а розписку про отримання грошей написав під тиском через три місяці після укладення цього договору купівлі-продажу квартири (пояснення від 11.12.2006 р.), та що ОСОБА_14 шляхом обману та погроз отримав довіреність від ОСОБА_15 на його, ОСОБА_4, ім’я (заява від 06.05.2008 р.).

Громадянки ОСОБА_16 та ОСОБА_11 в адресованих суду своїх письмових заявах від 31.03.2008 р. повідомили, що померлі ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за життя  не мали намірів продати належну їм квартиру АДРЕСА_1, оскільки не мали будь-якого іншого житла.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 також пояснила, що померлий ОСОБА_7 на протязі багатьох років зловживав спиртними напоями, а також, що останній в травні 2005 року повідомив їй, що після смерті матері у нього викрали усі документи, в тому числі його паспорт, документи на квартиру, та що його споювали спиртними напоями, погрожували і він підписав якийсь документ.

Показання свідка ОСОБА_11 стосовно того, що у померлого ОСОБА_7 викрали усі документи на квартиру та його паспорт, також підтверджуються тим, що за життя ОСОБА_7 звертався до Приморського РВ ОМУВ УМВС України в Одеській області з заявою, у який просив порушити кримінальну справу у відношенні ОСОБА_4 за фактом крадіжки в нього документів.

Відповідно до ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 ЦК України встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.216 ЦК України н едійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст.230 ЦК України, я кщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За змістом ч.1 ст.229 ЦК України і стотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.232 ЦК України п равочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України  представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З огляду на наведене та оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що померлий ОСОБА_7 не мав наміру продавати належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, оскільки не мав будь-якого іншого житла.

Більш того, наявність у вказаній квартирі суміжних кімнат та той факт, що померлий  ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, що не заперечується і самою відповідачем ОСОБА_3, свідчать про неможливість спільного користування цією квартирою будь-яким іншим співвласником разом з померлим ОСОБА_7 за станом на 2005 рік.

Відтак, відсутність наміру у померлого ОСОБА_7 на продаж належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 свідчить про те, що зміст оспорюваної довіреності від 20.05.2005 року за р.№ 1700 в частині надання повноважень ОСОБА_4 щодо розпорядження  майном не відповідав внутрішній волі померлого ОСОБА_7 та його дії по наданню повноважень ОСОБА_4 у вказаній частині не були спрямовані на реальне настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що позивач довела той факт, що померлим ОСОБА_7 саме в результаті обману була видана оспорювана довіреність від 20.05.2005 року за р.№ 1700, зміст якої не відповідав його внутрішній волі, що підтверджується  письмовими заявами і поясненнями ОСОБА_4, фактом скасування померлим ОСОБА_7 цієї довіреності через місяць після її видання, а отже ця довіреність підлягає визнанню недійсною на підставі ст.230 ЦК України.

Водночас суд вважає також доведеним той факт,  що оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.06.2005 р. за р.№ 1923, на підставі якого відчужені Ѕ частина квартири              АДРЕСА_1, був укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 й не відповідав волі померлого ОСОБА_7, так як вчинення цього правочину призвело до виникнення несприятливих наслідків для ОСОБА_7, який внаслідок укладення цього правочину позбавився права власності на єдине своє житло та не отримав будь-яких грошей за нього, що підтверджується і долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями відповідача ОСОБА_4, у яких він підтвердив, що насправді ОСОБА_3 не проводила оплату за придбане майно за оспорюваним правочином купівлі-продажу.

За таких підстав оспорюваний договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Гончаровою С.Ю. 01.06.2005 року за р.№ 1923, підлягає визнанню недійсним на підставі ст.232 ЦК України.

Суд критично оцінює наявні в матеріалах справи письмові заперечення ОСОБА_4 на позов, оскільки, на думку суду, ці заперечення вочевидь підписані не самим ОСОБА_4, а також повністю суперечать змісту заяв ОСОБА_4, які були подані ним у різні періоди до суду та правоохоронних органів.

Крім того, суд також критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_3, яка факт придбання нею Ѕ частки квартири, за умови неможливості її проживання в цій квартирі разом з померлим ОСОБА_7, пояснила намірами придбати іншу Ѕ частину цієї квартири квартири після оформлення ОСОБА_7 права на спадщину.

При цьому суд вважає, що ОСОБА_3 повинна була усвідомлювати, що будь-які домовленості щодо відчуження у майбутньому нерухомого майна, яке особі не належить, не мають юридичної сили, оскільки особа стає власником нерухомого майна лише після його отримання у власність на відповідній правовій підставі і набуває можливість розпоряджатися ним лише після здійснення державної реєстрації свого права у встановлено законом порядку.

Вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину купівлі-продажу від 01.06.2005 року за р.№ 1923 позивачем не заявлена, а згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.203,215,230,232 ЦК України, суд, -

 ВИРІШИВ :

Задовольнити позов ОСОБА_2.

Визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на ім’я ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. 20 травня 2005 року за р.№ 1700.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 червня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. за  р.№ 1923, згідно якого ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. 20 травня 2005 року за р.№ 1700, продав, а ОСОБА_3 купила Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові втрати в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

 Суддя                                         Н.А.Ільченко