Справа № 22-7339/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Карабан І.І.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової O.С.,БіляевоїО.М.
при секретарі Кошмак Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області просить скасувати рішення Кіровського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області посилається на те, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань, письмові докази, надані суду лише підтверджують наявність факту захворювання та фізичних страждань; висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати, тим самим виконуючи свої зобов'язання, передбачені законодавством. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним; при цьому просив врахувати, що в результаті професійного
захворювання значно обмежена рухливість правої руки, що спричиняє йому великі незручності і фізичний біль, тому відчуває себе бепорадним і крім того змушений постійно лікуватися.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з липня 1983 року по січень 2004 року працював на вугільних підприємствах, на підземних роботах гірничоробочим очисного забою підземним, в результаті чого отримав професійне захворювання -вібраційна хвороба другого ступеню, яке виникло внаслідок конструктивних недоліків віброгенеруючого обладнання та інструментів, тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва, ведення робіт в несприятливих мікрокліматичних умовах. Висновком МСЕК від 6 березня 2003 року позивачу вперше встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності. При повторному огляді висновком МСЕК від 26 лютого 2004 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із вібраційною хворобою, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом встановлений факт заподіяння позивачу моральних страждань у зв'язку з професійним захворювавдям, які полягають у фізичних стражданнях, яких позивач зазнає у зв'язку з пошкодженням здоров'я, в порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, зміні умов та звичного ритму його життя, неможливості займатися звичним для нього заняттям, порушенні відносин з оточуючими людьми.
Заслухавши доповідь судці, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що 16 січня 2003 року був складений акт розслідування професійного захворювання. Медичними органами позивачу був встановлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню. Висновком МСЕК від 6 березня 2003 року позивачу вперше було встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Висновком МСЕК від 26 лютого 2004 року позивачу було підтверджено захворювання вібраційною хворобою і повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, він був визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме професійного захворювання, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер захворювання, встановлення 40% втрати професійної працездатності безстроково, визн ання його інвалідом третьої групи, те, що він вимушений постійно лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя; ті обставини, що позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний
суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.