справа   2-635/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді               Бусик О.Л.

з участю секретаря             Борисенко А.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення  упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом до відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2010 року, яке набрало законної сили, було виділено              ОСОБА_1 автомобіль «Форд скорпіо», 2.41, 1989 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 28 214 грн. 34 коп., зареєстрований на ім’я ОСОБА_1 та гаражний бокс №246 в ГБК «Глибокий яр», розташований за адресою АДРЕСА_1, вартістю 68 309 грн. 00 коп.

У зв’язку з тим, що відповідач чинить перешкоди у користуванні її власністю  та створює перешкоди в отриманні доходів від оренди гаража, просила суд ухвалити рішення про витребування у відповідача майна, що належить ОСОБА_1, усунення перешкод у користуванні власністю, просить стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 28 000 грн., а також завдану з боку відповідача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним  чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 21 травня 2010 року виділено ОСОБА_1 автомобіль «Форд скорпіо», 2.41, 1989 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 28 214 грн. 34 коп., зареєстрований на ім’я ОСОБА_1 та гаражний бокс №246 в ГБК «Глибокий яр», розташований за адресою АДРЕСА_1, вартістю 68 309 грн. 00 коп.

      Оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні майном, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду, остання просила суд витребувати у відповідача вказане майно.

В ідповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 316 встановлено, що правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

           Стаття 317 передбачає, що власникові   належать  права  володіння,   користування  та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності  не  впливають  місце  проживання власника та місцезнаходження майна.

           Стаття 319 встановлює, що власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник  має  право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування у відповідача майна, що належить позивачці.

При цьому, позовні вимоги позивачки  про стягнення з відповідача збитків в розмірі  28 000 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, оскільки неотримання прибутку з оренди гаража, про що зазначає позивач, не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, позов в цій частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону.  

Крім того,  суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивачки про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

   Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

   Позивачка не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

            Керуючись  ст. ст. 15, 16, 23, 979, 988, 989 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –    

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення  упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди  - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 майно, що належить ОСОБА_1, а саме: автомобіль «Форд скорпіо», 2.41, 1989 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 28 214 грн. 34 коп., зареєстрований на ім’я ОСОБА_1 та гаражний бокс №246 в ГБК «Глибокий яр», розташований за адресою АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 250  грн. 00 коп. та витрати з оплати  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: