Справа №6599 Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Наюк Л.М.
Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
1 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Висоцької B.C.
суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Скосар Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 11 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги , апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від 11 травня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову у зв'язку з тим, що рішення є незаконним через наступне. У судовому засіданні не було встановлено жодного факту порушення прав позивача на виховання дитини, перешкод у спілкуванні позивача з дитиною. У рішенні суд прямо вказав, що не були встановлені факти перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, і прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині усунення перешкод участі позивача у вихованні дитини, оскільки судом не встановлено доказів вказаних перешкод. У судовому засіданні не було встановлено факту її ухилення від виконання рішення органу опіки і піклування. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування і огляд у судовому засіданні справи органу опіки і піклування виконкому Харцизької міської ради (а.с. 119-120).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач не підтримав доводи апеляційної скарги і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції. Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 11 травня 2006 року вказаний позов задоволено частково: позивачу визначено спосіб його участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді систематичних побачень кожної неділі з 9 до 17 години за місцем його мешкання або за місцем мешкання його батьків, з можливістю спільного відпочинку; у задоволенні решти позову відмовлено. Цим рішенням встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 1995 року по 30 вересня 2003 року, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина мешкає з відповідачкою. ЗО квітня 2004 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4, від якого має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. органу опіки і піклування виконкому Харцизької міської ради від 17 грудня 2003 року позивачу було надано право забирати дитину кожної неділі з 9 до 16 години на нейтральній стороні, не порушуючи режиму дня дитини, і з обов"язковим поверненням малолітньої дитини за місцем проживання останньої. З висновку психолога судом встановлено, що спочатку бесіди з дитиною (ОСОБА_3) остання була категорично настроєна проти зустріч з позивачем (її батьком) з причини колишнього конфлікту між батьками і бабусею, свідком якого дитина була; але потім дитина стала менш категоричною; перешкод щодо участі у вихованні дитини з боку відповідачки психолог не встановив. Малолітня дитина сторін пояснила, що не бажає зустрічатися з батьком через його колишню бійку з матір"ю і бабусею; коли батько приходив до неї, мати не забороняла їй зустрічатися з батьком. Небажання дитини спілкуватися з позивачем та сприймати його як батька також підтверджується протоколом психологічного дослідження від 1 лютого 2006 року. Судом не встановлено та позивачем не доведено, що відповідачка чинить йому перешкоди для відсторонення позивача від виховання дитини. У даний час дитина сама не проявляє бажання зустрічатися та спілкуватися з позивачем, на підсвідомому рівні дитина не може пробачити позивачу його бійку з матір"ю і бабусею. Тому суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини є необгрунтованими і такими, що підлягають відхиленню. З цих же підстав підлягає відхиленню і вимога про відшкодування моральної шкоди. Суд також дійшов висновку, що малолітня дитина має певну психологічну травму внаслідок розлучення батьків, а також їхніх конфліктних відносин. Проте суд не вбачає повторне одруження позивача аморальною поведінкою або такою, що звужує його батьківські права відносно доньки ОСОБА_3; судом не були встановлені підстави відсторонення позивача від виховання дитини; у зв'язку з цим його позовні вимоги в частині визнання способу його участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 обгрунтованими, доцільними і такими, що підлягають задоволенню. Суд встановив, що спілкування позивача з дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, а навпаки, позбавлення малолітньої дитини спілкування з батьком негативно позначається на її психіці і розвитку; тому у суду немає підстав для позбавлення позивача права брати участь у вихованні своєї малолітньої дитини (а.с.111-113). пеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Згідно ст.. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно вимогам ст.. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров"я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 29 вересня 1995 року по 30 вересня 2003 року сторони перебували у юридичному шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з відповідачкою. Ці обставини підтверджуються свідоцтвами про укладення шлюбу (а.с.7) і про народження (а.с.8), висновком органу опіки і піклування (а.с. 11-13), а також поясненнями сторін. Аналізуючи надані сторонами докази, у тому числі і їх пояснення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність визначення способу участі позивача у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Але визначення способу участі батьків у вихованні дитини є видом усунення перешкод у спілкуванні батьків з дитиною та у вихованні дитини. Тому апеляційний суд вважає, що з мотивувальної частини необхідно виключити висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка не створює позивачу перешкод у вихованні малолітньої дитини.
Відповідно ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Надані сторонами і досліджені і судом першої інстанції і апеляційним судом докази у своїй сукупності підтверджують, що спілкування малолітньої доньки сторін з батьком (позивачем по справі) не суперечить інтересам дитини; таке спілкування необхідне, перш за все; дитині.
Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції необхідно залишити без зміни, виключивши з мотивувальної частини рішення суду висновок суду про те, що відповідачка не створює позивачу перешкод у вихованні малолітньої дитини.
Згідно ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 ідхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 11 травня 2006 року залишити без зміни.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду висновок суду про те, що відповідачка не створює позивачу перешкод у вихованні малолітньої дитини
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .
Головуючий