Справа № 22- 7351 \ 2006 p. Головуючий 1 інстанції Мирошниченко В.В.
Категорія 21 Доповідач ВисоцькаВ.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
при секретарі КЕЛЕМЕНІ І.І,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ІЛЬЇНОЇ Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну
скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві, та професійних захворювань України в.
Петровському районі м. Донецька на рішення Петровського районного суду м.
Донецька від 8 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ: В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він працював під землею з 1966 року, де отримав професійне захворювання -хронічну радікулопатію. Відповідно до висновку МСЕК від 16 лютого 2005 року йому вперше було встановлено 45% втрати професійної працездатності з 15.02. 2005 року, висновком МСЕК від 8.02.2006 року - 60% безстроково. Посилаючись на те, що згідно вимог чинного законодавства він має право на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров"я, ОСОБА_1 просив стягнути з Фонду на його користь на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 8 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 28 000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди та дія закону, який дає право на відшкодування моральної шкоди, зупинена.
В судовому засіданні представник відповідача ІЛЬЇНА Є.О. підтримала скаргу. Позивач ОСОБА_1 просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням : завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв"язки, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 60 % професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 28 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміненню з наступних підс. Відповідно до ст. 309 п. п. 3,4 підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв"язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості, працював під землею, у зв'язку з впливом шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 16 лютого 2005 року позивачу вперше
встановлено 45 % втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням -хронічна радікулопатія, строком на один рік, висновком МСЕК від 8.02.2006 року 60% безстроково (а.с. 14 -17), що свідчить про погіршення стану здоров"я позивача. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю, за нормами вищеназваного Закону.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи.
З медичних документів (а.с.18-26) вбачається, що позивач страждає на фізичний біль, йому важко пересуватися , він тривалий час знаходився та лікуванні.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Доводи відповідача щодо зупинення норми, якою передбачено стягнення моральної шкоди, неспроможні, оскільки правовідносини сторін виникли до дії Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік".
Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.З ст.З4 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки погодитися не можна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, визначивши таке відшкодування в розмірі 28 000 грн.
З урахуванням того, що у зв'язку з профзахворюванням позивач втратив 60% працездатності, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння, фізичних
та моральних страждань потерпілого - позивача, інших негативних наслідків, апеляційний суд вважає, що є підстави для зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди до 20 000 грн. За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст.307- 313 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька задовольнити частково. Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 8 червня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 20 000 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на розрахунковий рахунок 26001014180002 код ЄДРПОУ 30045370, МФО 325707 у ВАТ „Банк Універсальний" м. Львова, отримувач платежу Судовий інформаційний центр, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справу 1,50 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий