Справа №22Ц - 7343/2010 Головуючий у 1 інстанції Сердинський В.С.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Ігнатченко Н.В., Верланова С.М..
при секретарі Джафаровій Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк", ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа - центр опіки дитини служби у справах дітей Броварської міської ради про визнання правочину недійсним,
за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_5, яка .діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: центр опіки дитини служби у справах дітей Броварської міської ради, відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, визнання правочину дійсним
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, центр опіки дитини служби у справах дітей Броварської міської ради та комунальне підприємство Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання іпотечного договору дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки, проведення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права на отримання документів необхідних для отримання предмета іпотеки та виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулись з позовом до суду до ВАТ "Морський транспортний банк", ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 та просили постановити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 24 січня 2008 року між ним та ОСОБА_8 що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що підписуючи вказаний договір вони вважали що між ними та ОСОБА_8 укладається договір іпотеки, згідно якого вони поручалися за зобов’язанням останнього перед ВАТ «МТБ» за отримання кредиту. Аналогічні договори ними раніше уже укладалися та зобов’язання по кредитним договорам виконувалися ОСОБА_8 своєчасно, тому будь яких сумнівів, що укладається саме договір іпотеки в них не виникало. І так як в подальшому було встановлено, що приватним нотаріусом було посвідчено інший договір , а не договір іпотеки на вчинення якого орган опіки та піклування не давав згоди, позивачі просили визнати даний договір відповідно до вимог ст.ст. 71, 216 ЦК України недійсним.
При розгляді вказаної справи від відповідачки ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, в якому вона ставила вимогу про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 24 січня 2008 року між її покійним чоловіком ОСОБА_8 та позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, та їх неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала, тим, що її чоловік ОСОБА_8 довгий час співпрацював з ОСОБА_4, вони мали спільні проекти, неодноразово спільно вкладали гроші в загальні справи на протязі біля десяти років. На кінець 2007 року - на початок 2008 року вони вирішили, спільно, побудувати в м. Бровари магазин для продажу кахля та сантехніки. Враховуючи, що у ОСОБА_4 грошей на той час не було, то саме він запропонував ОСОБА_8 придбати у його сім'ї квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 та його дружина вирішили вкласти гроші в магазин, ремонт, придбання товару, а їм придбати собі житло недалеко від м. Бровари. ОСОБА_4 обіцяв ОСОБА_8 скоро придбати собі нове житло та виїхати з проданої квартири. У позивачки та ОСОБА_8 було де жити, тому ОСОБА_8 не поспішав ОСОБА_4 виїхати з квартири. Після цього ОСОБА_8 придбав у сім'ї ОСОБА_4 їх квартиру за реальну комерційну ціну - 235 000 доларів США (1 186 750 гривень) і гроші ОСОБА_4 отримав до підписання договору купівлі-продажу квартири, про що і вказано в договорі купівлі-продажу (п.п. 3.1., 3.2.),.
В той же самий день, в січні 2008 року, ОСОБА_8, так як він віддав всі свої вільні гроші ОСОБА_4, взяв кредит в банку ВАТ "Морський транспортний банк" і використав їх на потреби бізнесу. Після цього, з лютого по грудень 2008 року, до дня смерті, ОСОБА_8 особисто постійно платив банку проценти та тіло кредиту. Сім'я ОСОБА_4 весь 2008 рік не мали до них ніяких претензій. Підстави для визнання правочину, а саме: договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 - недійсним є неправдивий витяг з рішення виконкому Броварської міської ради Київської області від 24.01.2008р. № 612. Саме ОСОБА_4 надав даний витяг з оригіналами інших документів нотаріусу ОСОБА_3 для проведення договору купівлі-продажу. ОСОБА_8 не могли дати в Броварський міській раді Київської області ніяких документів, що мають відношення до сім’ї ОСОБА_4.
Посилаючись на викладене просила суд визнати правочин, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24.01.2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - дійсним. Визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1. В позовних вимогах сім'ї ОСОБА_6 до ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
ВАТ "Морський транспортний банк" звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, центр опіки дитини служби у справах дітей Броварської міської ради та КП БМР "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання іпотечного договору дійсним та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач зазначав, що 24 січня 2008 року між ВАТ "МТБ" та ОСОБА_8, позичальником, було укладено кредитний договір № 00384/КК. На підставі умов кредитного договору банк надав позичальникові кредитні кошти з 24.01.2008 р. по 23.01.20028р. включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 185162 доларів США на наступні цілі: на придбання квартири у сумі 150000,00 доларів США, а також у сумі 35 162,00 доларів США на сплату страхових платежів та зі сплатою за користування кредитом у розмірі 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_8 за кредитним договором між ним та банком 24.01.2008 р. було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 52. Відповідно до умов п.7 іпотечного договору в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1., що належала ОСОБА_8 за життя на праві приватної власності. Право власності ОСОБА_8 на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 24.01.2008 року за реєстровим № 51 та зареєстрованого відповідно до чинного законодавства в Державному реєстрі правочинів.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 14 червня 2010 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений 24 січня 2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітньою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1. •
В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Відкрите акціонерне товариства «Морський транспортний банк», ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 подали апеляційні скарги в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2008 року між позивачами у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої сторони був укладений договір купівлі-продажу згідно умов якого позивачі продали, а відповідач ОСОБА_8 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, (нотаріальна справа №2-04 (том №1 а.с. 1). Вказаний договір укладений в письмовому вигляді та нотаріально посвідчений.
Також судом встановлено, що перед укладенням вказаного договору купівлі-продажу квартири 24 січня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 00384/КК, згідно умов якого банк надав ОСОБА_8 кредитні кошти на термін з 24.01.2008 р. по 23.01.20028р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії в сумі 185162 доларів США на наступні цілі на придбання квартири у сумі 150000 доларів США, а також у сумі 35162 доларів США на сплату страхових платежів та зі сплатою за користування кредитом у розмірі 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, (а.с. 82-93).
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_8 за кредитним договором між ОСОБА_8 та ВАТ "Морський транспортний банк" 24.01.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 52. Відповідно до п. 7 іпотечного договору в іпотеку банку було передане нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 94-99).
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим. що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна були порушенні вимоги чинного законодавства, а саме ст.ст. 71, 224 ЦК України, оскільки судом достовірно встановлено, що орган опіки та піклування дозволу на продаж квартири АДРЕСА_1 співвласником якої є неповнолітня не давав, тому укладення вказаного договору суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 цього кодексу), є нікчемним.
Як встановлено з оглянутого в судовому засіданні журналу реєстрації засідань виконкому Броварської міської ради за 2008 рік та з пояснень наданих у судовому засіданні представника центру опіки дитини служби у справах дітей Броварської міської ради питання щодо надання згоди на продаж ? частини квартири позивачам на виконком Броварської міської ради не виносилося та рішення №612 виконавчого комітету Броварської міської ради 24 січня 2008 року з цього приводу не приймалося та будь-кому не видавалося.(а.с. 197, 198).
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Крім цього в ст. 18 зазначеного закону встановлюється, що органи опіки та піклування контролюють додержання прав неповнолітньої дитини при відчуженні та купівлі нового житла та роблять це шляхом внесення відомостей про житло, яке отримала неповнолітня особа замість того, що продає.
Доводи апелянтів про неправильне застосування норм матеріального права в частині визнання недійсним вказаного договору із вище вказаних підстав не може бути прийнята колегією суддів оскільки ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді відповідачі не надали належних та допустимих доказів того, що сторони за вказаним договором дійсно прийшли до згоди про укладення між ними саме договору купівлі-продажу а не іншого договору – договору іпотеки.
Так посилання відповідачки ОСОБА_2 проте, що вказаний договір укладався її чоловіком з позивачами з метою надання позивачу ОСОБА_4 коштів для створення спільної сумісної підприємницької діяльності з ОСОБА_8, а саме будівництва в м. Бровари магазину для продажу кахля не підтверджений доказами . Зокрема позивачка не надала доказів про укладення між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 договору про спільну підприємницьку діяльність.
Не надано відповідачкою доказів про наявність у ОСОБА_8 коштів для придбання вказаної квартири, оскільки з кредитного договору вбачається, що Банком відповідачу ОСОБА_8 було передано в сумі 185162 доларів США із яких на придбання квартири у сумі 150000 доларів США, та 35162 доларів США на сплату страхових платежів та зі сплатою за користування кредитом у розмірі 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Разом з тим з оспорюваного договору купівлі-продажу квартири вбачається, що ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 235000 доларів США за продану квартиру при цьому доказів проте, що вказані кошти ОСОБА_8 ОСОБА_4 були передані відповідачі не подали.
Як встановлено в судовому засіданні позивачі по справі до цього часу проживають у спірній квартирі і будь яких вимог померлий ОСОБА_8 до позивачі про виселення та звільнення квартири не заявляв, що також є свідченням того, що фактично між сторонами згоди на відчуження квартири не досягалося.
Таким чином колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про не дійсність вказаного договору є правильним.
Доводи апелянта – приватного нотаріуса ОСОБА_3 проте, що згоди органу опіки та піклування на продаж майна неповнолітньої у віці від 16 до 18 років не потребується суперечать вимогам ст. 32 ч.2 ЦК України та ст. ст.. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства».
Доводи апелянта ВАТ "Морський транспортний банк" також не можуть бути задоволення зазначеним у позові способом із підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що була предметом іпотеки і на яку відповідач просив звернути стягнення на виконання зобов’язань ОСОБА_8 перед банком.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судом було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді