Справа № 22-6695 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Дубовик Р.Є. Доповідач Біляєва О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

03 серпня 2006 року                          Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого     Висоцької B.C.,

суддів                  Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

при секретарі    Келемені І.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Відділення виконавчої   дирекції   Фонду   соціального   страхування   від   нещасних   випадків   на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському  районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2006 року даний позов задоволений частково і з відповідача на користь ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, стягнуто 15000 гр.   З рішенням суду не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, так як факт заподіянння моральної шкоди не встановлений МСЕК. Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей. Крім цього, позивач пропустив строк позовної давності.

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.   Відповідач в судове засідання не з'явився; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільному підприємстві в шкідливих умовах. Згідно висновку МСЕК від 11 квітня 2002 року, позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% в зв'язку з професійним захворюванням - пневмоконіоз безстроково; ОСОБА_1   визнаний інвалідом 3 групи. Ушкодження здоров'я спричиняє позивачу моральні та фізичні страждання, тому відповідно до Закону відповідач повинен відшкодувати потерпілому моральну шкоду.

Апеляційний     суд,     вислухавши     суддю-доповідача Біляєву О.М.,

пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.   Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме на Фонд соціального страхування покладено обов»язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати.

Визначений судом розмір моральної шкоди 15000 гр. передбачений матеріальним законом та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.    Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача, який визнаний інвалідом в зв'язку з професійними захворюваннями; істотність вимушених змін у його життєвих стосунках. Судом при визначенні розміру моральної шкоди також враховано, що відновити здоров'я позивача неможливо, що вимагає від   ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації життя. В зв'язку з захворюванням потерпілий постійно відчуває фізичний біль в за грудині, дихання ускладнене через кашель.

Доводи скарги відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в данному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про завдання моральної шкоди.    Посилання на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди та який набрав чинності з 1.01.2006 року, не є переконливими, оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2006 р.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.  Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.     Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна правова оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.    Керуючись ст.ст.307 ч.І п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Микитівському районі м. Горлівки відхилити.   Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2006 року залишити без змін.   Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.