АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-716\54 - 2011р.

Категорія: ч. 2 ст. 15; ч. 3 ст . 185 КК           Головуючий у 1-й інстанції  Герасименко Л.М.

Доповідач: Лісіченко   Л.М.

В   И   Р   О   К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року січня  місяця 14  дня Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого  – судді Куліша В.М.

суддів – Лісіченко Л.М., Бурди К.І.

при секретарі – Гончаренко Н.В.

технічному секретарі - Козин Н.В.

з участю прокурора –  Гриня Н.Г.

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава справу за апеляцією помічника прокурора Полтавського району Полтавської області на вирок Полтавського  районного суду Полтавської області  від 26 травня 2009 року, -

В   С   Т   А  Н  О  В  И  Л  А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Петрівка Машівського району Полтавської області,  з середньою спеціальною освітою, неодружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, а також престарілу матір 1934 року народження, працюючий директором ПП «Нектар Плюс», зареєстрований за адресою с. Петрівка Машівського району Полтавської області, фактично проживає АДРЕСА_5  раніше судимий:

1.   26.12.2007 року Диканським районним судом Полтавської області за ст.ст. 27 ч.5, 185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.   Звільнений 25.05.2009 року  по відбуттю покарання,

засуджений за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець та житель АДРЕСА_6, з середньою освітою, одружений, не працює, раніше судимий:

1.   24.11.1980 року Полтавським обласним судом за п."в" ст. 93; ч. 3 ст. 222; ст. 17 ч. 3 ст. 117;  ст. 42 КК УРСР на 10 років позбавлення волі. На підставі п.є ст. 9 Указу від 18.06.1987 року «Про амністію» невідбутий строк скорочено на ?, до відбуття 8 років 8 місяців 22 дні. Звільнений 08.07.1988 року по відбуттю строку покарання;

2.   21.09.1990 року Автозаводським районним судом  м. Кременчук за ч. 2 ст. 141 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 30.12.1993 р. умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 20 днів;

3.   25.01.1996 року Київським районним судом м. Полтава, із змінами внесеними ухвалою Полтавського обласного суду від 15.05.1996 р. за    ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 75; ст.42;43 КК України на  3 роки позбавлення волі. Звільнений 10.01.1998 року по відбуттю строку покарання;

4.   20.04.2006 р.  Полтавським районним судом Полтавської області , із змінами внесеними ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21.03.2007 р. за ст.ст. 185  ч.5, 15 ч.5, 255 ч.1, 292 ч.3, 358 ч.3, 69, 70 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 08.10.2008 р. по відбуттю покарання, -

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженець і  мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_12, не працюючий, раніше судимий:

1) 31.10.2006 р. Зінківським районним судом Полтавської області ст.ст.15,185 ч.2, 70 ч.4,75 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком з випробуванням на два роки, -

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Зінківського районного суду Полтавської області від 31.10.2006 р. більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий СТБ «Суми», мешканець АДРЕСА_7 раніше не судимий,-

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянин України, уродженець с. Водяна Балка Диканського району Полтавської області, з середньою спеціальною освітою, студент 4 курсу Полтавської аграрної академії,  одружений, маючий на утриманні  неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_17, працюючий водієм ТОВ «Кернел Трейд»,  мешканець АДРЕСА_2, раніше несудимий,-

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_13. , ІНФОРМАЦІЯ_18, громадянин України, уродженець і мешканець АДРЕСА_3, з професійно-технічною освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_27 та ІНФОРМАЦІЯ_20, працюючий водієм ТОВ «Авва-експрес», раніше судимий:

1) 25.01.2005 р. Диканським районним судом Полтавської області  за ч.1 ст. 396 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі. Звільнений 23.04.2005 року по відбуттю покарання,-

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_21, громадянин України уродженець АДРЕСА_8, з середньою освітою, не одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_28 та ІНФОРМАЦІЯ_23 та мати 1936 року народження, непрацюючий, інвалід 2 групи, в силу ст. 89 КК України не судимий, -

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_25, громадянин України, уродженець м. Вольногорськ Дніпропетровської області, з середньою освітою,  не одружений мешканець АДРЕСА_4, працюючий водієм фірми «Стройіндустрія», раніше судимий:

1)  19.06.1995 року Полтавським районним судом за ч. 2 ст. 141; ч. 2 ст. 142; ч. 3 ст. 222; ст. 42 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 18.07.2001 року по відбуттю покарання,-

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного  покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п,п.2,3,4 ст. 76 КК України.    

В задоволенні позову ГПУ «Полтавагазвидобування»      про стягнення з засуджених 340553,23 грн. відмовлено за безпідставністю.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком місцевого суду, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 визнані винними в тому, що вчинили злочин за наступних обставин.

  05 жовтня 2003 року після 21 год. за попередньою змовою між собою, разом із невстановленими слідством особами, маючи умисел на крадіжку чужого майна, на автомобілях марки «Краз 260 АЦ» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_13,  «КАМАЗ» д/н НОМЕР_2 з напівпричепом - цистерною без номера під керуванням невстановленої слідством особи,  «КрАЗ» д/н НОМЕР_3 з причепом-цистерною д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_7, прибули до магістрального нафтопроводу ГПУ «Полтавагазвидобування», розташованого на відстані 1км на південь від с. Олексіївка Машівського району Полтавської області, де через вже існуючу несанкціоновану врізку до  магістрального нафтопродуктопроводу «Солоха-Селещина», яка раніше була здійснена невстановленою слідством особою, підключились до вказаного нафтопродуктопроводу.

Після чого, спільними узгодженими діями, дані особи за допомогою саморобного пристрою та шлангів, відкривши крани, таємно викрали газовий конденсат з магістрального нафтопродуктопроводу, заповнивши цим газовим конденсатом цистерну на автомобілі «Краз» д/н НОМЕР_1 ємністю 10куб.м (під керуванням ОСОБА_13)та цистерну автомобіля «КАМАЗ» НОМЕР_2 об’ємом 18куб.м (під керуванням невстановленої особи). При цьому, ОСОБА_10 відкривав та закривав кран врізки; ОСОБА_11 подавав заливні шланги; ОСОБА_5 стежив за наповненням автомобілів газовим конденсатом; решта – ОСОБА_8 та ОСОБА_6 допомагали під час заправки автомобілів та направляли їх заїзд.  

Всього, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_13. та ОСОБА_7 вчинили замах на таємне викрадення газового конденсату в кількості 28куб. м на загальну суму 3942,68 грн., проте не довели свій злочинний намір до кінця, оскільки були затримані на місці скоєння злочину працівниками СБУ.

Окрім того, до початку відбору газоконденсату ОСОБА_5 попередньо домовився з ОСОБА_4 про пособництво останнього у вчиненні крадіжки газоконденсату та заздалегідь       отримав його згоду на придбання в подальшому 28куб.м газового конденсату, при  цьому ОСОБА_4 усвідомлював те, що він буде здобутий злочинним шляхом.

    В апеляції із винесеними доповненнями помічник  прокурора Полтавського району Полтавської області просить вирок скасувати у зв’язку  з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання. З урахуванням обвинувачення, зміненого прокурором в суді 12.05.2005 р., вважає доведеним замах на викрадення  газового конденсату в кількості 48куб.м на загальну суму 15072 грн. Вважає, що безпідставна та невмотивована перекваліфікація дій засуджених на менш тяжкий злочин призвела до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м’якості. Просить постановити новий вирок, яким визнати винними та засудити ОСОБА_4 ч.3,5 ст.27, за ч.2 ст.15, ч.5 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі; ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Зінківського районного суду Полтавської області від 31.10.2006 р. більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Інші учасники судового процесу у встановлений законом строк вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора Гриня Н.Г., який підтримав доводи апеляції повністю та просив скасувати вирок суду з вищенаведених підстав, постановити новий вирок, яким призначити покарання, як це зазначено в апеляції; міркування засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора та просили залишити вирок місцевого суду без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення; заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_5, який вважає, що вина  його  та інших засуджених цим вироком осіб в скоєнні злочину  взагалі не доведена; провівши часткове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи вона розглядалася судами неодноразово.

Так, вироком Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2005 року засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_14 за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі кожного. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 з іспитовим строком 2 роки кожного, а ОСОБА_13 та ОСОБА_7 – з іспитовим строком 1 рік кожного.  ОСОБА_4 за ч.5 ст.185 КК України виправдано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2005 року вказаний вирок суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд зі стадії досудового слідства.

Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 , ОСОБА_14 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі кожного. ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України засуджено на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 з іспитовим строком 2 роки кожного, а ОСОБА_13 та ОСОБА_7 – з іспитовим строком 1 рік кожного.  ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України і призначено покарання у виді одного року виправних робіт. На підставі п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року його звільнено від відбування призначеного покарання (т.14 а.с.374-378).

В апеляційному порядку цей  вирок місцевого суду не переглядався.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09.10.2007 р. задоволено касаційне подання заступника прокурора Полтавської області та  скасовано вирок Машівського районного суду Полтавської області від 09.10.2006 року, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Розглянувши справу по суті Полтавський районний суд постановив вирок від 26 травня 2009 року, яким ОСОБА_7, ОСОБА_13 ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 визнані винними в тому, що вчинили злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а ОСОБА_4 – злочин, передбачений ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України і засуджені до різних строків покарання, як це вказано вище.

Висновки суду щодо доведеності вини засуджених  у вчиненні замаху на крадіжку, а ОСОБА_4 - у пособництві до вчинення замаху на крадіжку, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених в суді доказах, які детально наведені у вироку.

    Так, засуджений ОСОБА_13 частково визнав вину у вчиненні злочину і пояснив, що у 2003 році, шукаючи роботу, дав оголошення у «Жовту газету». 5 жовтня 2003 року йому зателефонували і запропонували одноразову роботу по перевезенню палива. В цей же день близько 19-30 години в районі «Алмазного заводу» в м. Полтава він сів у автомобіль «Жигулі» дев’ятої моделі з незнайомим водієм, який повіз його в район «Затурино». Там йому запропонували керувати автомобілем «КрАЗ» та поїхати до лісосмуги, де його заправлять. По переданому йому незнайомцем мобільному телефону надійшла вказівка спочатку їхати у поле і стояти з вимкненим світлом фар, а потім він повинен був повернутись та витягти машину, що застрягла. Витягуючи чергову застряглу машину він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

    Інші засуджені вину свою у вчиненому не визнали і проти обвинувачення заперечували, пояснюючи, що на місці затримання опинились випадково, однак вирок у встановлені законом строки не оскаржили.

    Позицію засуджених щодо невизнання вини слід вважати способом захисту, оскільки їх винуватість у скоєному злочині повністю доводиться зібраними по справі доказами.

    Так, згідно показань допитаних в суді свідків – співробітників СБУ України ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 в ході перевірки оперативної інформації стосовно можливого викрадення в ніч з 05.10.2003 р. на 06.10.2003 р. газового конденсату з трубопроводу вони здійснювали приховане спостереження за територією поблизу с. Олексіївка Машівського району та виявивши факт крадіжки газового конденсату групою осіб, що названі вище, затримали їх на місці злочину.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 пояснили, що були понятими під час проведення огляду трьох вантажних автомобілів, два з який були заповнені нафтогазовою сировиною, а також при відборі експериментальних зразків для дослідження.

З показань свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 видно, що 06.10.2003 р. вони ліквідували несанкціонований пристрій типу «врізки» у складі патрубка, трьох шарових кранів, труби довжиною 0,6м, який був приварений до конденсатопроводу Солоха-Селещина.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_26 06.10-07.10.2003 р. він у складі комісії приймав від працівників СБУ в Полтавській області газовий конденсат, виявлений на місці крадіжки  поблизу с. Олексіївка Машівського району Полтавської області, та записував об’єми прийнятого газового конденсату з кожного автомобіля, а саме з автомобіля КАМАЗ д/н НОМЕР_2 – 18куб.м., з автомобіля КРАЗ д/н. НОМЕР_1 – 10куб.м.

 З  протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 убачається, що вони детально розповіли та в подальшому вказали на місці розташування засідок місцезнаходження автомобілів, які були заповнені газовим конденсатом, пояснили обставини затримання осіб, які займалися розкраданням газового конденсату, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13., ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (т.3 а.с. 115-121,126-134,148-155,161-168,173-177,182-185,189-193).

За даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_16 та ОСОБА_28, в ході даної слідчої дії свідок повністю підтвердив обставини затримання ОСОБА_8 на місці вчинення злочину та його активні дії при його вчиненні (т.3 а.с.135-142).

З досліджених в суді показань свідка ОСОБА_29 убачається, що 01.10.2003 р. вона передала в оренду ОСОБА_13 автомобіль КРАЗ та надала йому доручення на право користування цим автомобілем (т.4 а.с.122).

Як видно з показань свідка ОСОБА_30 - директора НПП Суми-Синтез, яке займається торгівлею нафто продуктів і має у власності автомобілі КАМАЗ д/н НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною, автомобіль КРАЗ д/н НОМЕР_3 з причепом д/н НОМЕР_4, згідно домовленості між ОСОБА_30 та чоловіком на ім’я ОСОБА_30, вона 01.10.2003 р. направила ці два бензовози з м. Суми до м. Полтава, де вони потрапили в ДТП. ОСОБА_30 зі слів ОСОБА_30 стало  відомо, що автомобілі перебувають на стоянці неподалік від місця пригоди. Водії цих автомобілів з документами на автомобілі  повернулись до м. Суми. 09.10.2003 р. дізналась, що вказані автомобілі затримані працівниками правоохоронних органів (т.4 а.с.141-154).

Відповідно показань свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_32, які керували вказаними  автомобілями, вони залишили їх на базі, де знаходились ще декілька автомобілів-бензовозів, а в подальшому дізнались, що автомобілі затримано працівниками правоохоронних органів (т.4 а.с. 128-136, 160-165).

За даними протоколу огляду місця події від 06.10.2003 р. (т.12 а.с.32-35) та огляду транспортних засобів від 15.10.2003 р. ці автомобілі виявлені та вилучені на місці вчинення злочину (т.1 а.с.121-138).

Згідно висновку фізико-хімічної експертизи № 1701 від 04.12.2003 р. представлені на дослідження зразки із врізки до конденсатопроводу ОСОБА_30 - Селещина біля с. Олексіївка та цистерн з автомобілів КАМАЗ д/н. НОМЕР_2 та КРАЗ д/н НОМЕР_1 відносяться до нафтопродуктів і є газовим конденсатом (т.7 а.с.63-78).

Відповідно висновків фізико-хімічної експертизи на вилученому та дослідженому одязі затриманих ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту (т.7 а.с.97-99,118-120,139-141,160-162,181-183,202-204).

З протоколів огляду вилучених у засуджених мобільних телефонів та з роздруківок розмов убачається, що в період з 02.09.2003 р. по 06.10.2003 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_10 та ОСОБА_28 здійснювався зв’язок та розмови по мобільних телефонах (т.6 а.с. 27-80, 84-89, 125-126, 139-143).

Доводи засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ОСОБА_7 про те що поблизу місця вчинення злочину на час  затримання пізно увечері 05.10.2003 р., вони перебували з різних причин, та,  нібито, не мають ніякого відношення до крадіжки газового конденсату, районним судом правильно не прийняті до уваги, оскільки показаннями працівників СБУ, які їх безпосередньо затримали на гарячому, їх твердження спростовані. Такі твердження засуджених спростовуються і фактичними обставинами справи встановленими судом, що випливають із приведених вище доказів, та які не викликають сумніву.

Правильно не прийняті районним судом до уваги і доводи засудженого ОСОБА_4 щодо його необізнаності  про злочинні дії осіб, які вчиняли крадіжку газового конденсату, та заперечення ним знайомства і спілкування з ними.

Такі його показання спростовані приведеними судом доказами, згідно яких в період викрадення газового конденсату він активно спілкувався по телефону з засудженим ОСОБА_5 а суть розмови, виходячи із специфіки викрадення газового конденсату, зводилась до предмету та обставин крадіжки.

 Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині зменшення об’єму обвинувачення щодо кількості газового конденсату, який засуджені намагалися викрасти, але не довели свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі, не відповідають фактичним обставинам справи, тому доводи апеляції прокурора в цій частині є слушними.

Крім того, дослідивши всі докази по справі та вирішивши питання про їх допустимість у встановленому порядку суд дав їм неправильну оцінку, що потягло за собою суттєве зменшення об’єму обвинувачення, неправильну кваліфікацію, а відтак – призначення м’якого покарання.

Так, в апеляції прокурора обґрунтовано вказано на безпідставність висновків суду щодо використання виключно як тягача автомобіля «Краз» д/з НОМЕР_3 об’ємом 12куб.м з причепом-цистерною д/з НОМЕР_4 об’ємом 8куб.м під керуванням ОСОБА_7 затриманого неподалік від вчинення злочину, який не був заповнений газовим конденсатом

Також, суд безпідставно дійшов висновку, що засуджені не мали наміру викрасти 20куб.м газового конденсату і вивезти його за допомогою вищевказаного автомобіля, оскільки ці висновки спростовуються доказами, наведеними у вироку.

Так, з протоколу огляду місця події від 06.10.2003 р. убачається,  що  безпосередньо біля  місця несанкціонованого підключення до конденсатопроводу «Солоха-Селещина» в районі с. Олексіївка Машівського району Полтавської області знаходяться: бензовоз марки КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 напівпричепом-автоцистерною, об’ємом приблизно 18куб.м.  та бензовоз марки КРАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з автоцистерною об’ємом приблизно 10куб.м які повністю завантажені   рідиною темного кольору  з характерним запахом нафтопродуктів, а також бензовоз марки КРАЗ д/н НОМЕР_3 з порожніми автоцистерною об’ємом приблизно 12куб.м. та причепом-автоцистерною об’ємом близько 8куб.м. Водій бензовозу КРАЗ НОМЕР_1 ОСОБА_13. на час затримання бензовозу знаходився в кабіні вказаного автомобіля. Безпосередньо біля місця вчинення злочину були затримані ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які намагалися втекти з місця розкрадання (т.1 а.с.32-35).  

З протоколу огляду від 15.10.2003 р.  транспортних засобів, які були затримані 06.10.2003 р. на місці вчинення злочину та фототаблиці до нього убачається, що автомобіль марки КРАЗ д/н НОМЕР_3 обладнаний ємністю для перевезення паливно-мастильних матеріалів, також до нього приєднаний причеп д/н НОМЕР_4 до якого в свою чергу прикріплена цистерна для перевезення паливно-мастильних матеріалів. Зі змісту цього ж протоколу та фототаблиці убачається що  автомобіль марки КРАЗ д/н. НОМЕР_1 також обладнаний ємністю для переведення паливно-мастильних матеріалів  (т.1 а.с.121-136).

Згідно дослідженого в ході судового розгляду справи протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 09.11.2003 р., який приймав участь у припиненні розкрадання газоконденсату та затриманні злочинців, видно, що він детально розповів про місце розташування зазначених автомобілів, а на схемі до протоколу його допиту відображене місце розташування КРАЗу-тягача, в кабіні якого перебував ОСОБА_13.

Безпосередньо біля автомобіля КАМАЗ, який знаходився поруч з місцем несанкціонованого підключення до конденсатопроводу, були затримані ОСОБА_10 і ОСОБА_7, який за висновками суду повинен був використовувати автомобіль КРАЗ з причепом як тягач, а сам автомобіль завершував колону автомобілів (т.3 а.с.169-172).

Виходячи з розташування вказаного автомобіля у колоні можна зробити висновок про неможливість його використання за таких обставин як тягача.

Об’єктивно ці дані повністю узгоджуються як з даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 15.11.2003 р. в ході якого перевірялись та уточнювались показання свідка ОСОБА_34 (т.3 а.с.173-177), так і з показаннями засудженого ОСОБА_7, даними в ході часткового судового слідства. Зокрема, хоча ОСОБА_7  і стверджував, що нібито випадково опинився на місці вчинення злочину, однак підтвердив, що автомобіль КРАЗ д/н. НОМЕР_3 з причепом, яким він керував 06.10.2003 р.,  обладнаний ємкостями для перевезення паливно-мастильних матеріалів і як тягач ним не використовувався.

Як правильно зазначив прокурор у своїй апеляції суд у вироку без наведення відповідного обґрунтування своїх висновків, взагалі не прийняв до уваги той факт, що за своїми технічними характеристиками даний автомобіль з причепом призначений саме для перевезення паливно-мастильних матеріалів, а не для використання в якості тягача.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним, що злочинний умисел засуджених був направлений  на заволодіння газовим конденсатом в кількості 48куб.м, а не 28куб. м, як це безпідставно зазначено у вироку місцевого суду.

В той же час, колегія суддів вважає необґрунтованими та суперечливими твердження апеляції прокурора про те, що судом при обрахуванні вартості викраденого газового конденсату невмотивовано прийнято до уваги довідку ГПУ «Полтавагазвидобування» про собівартість 1 м куб. газового конденсату станом на 06.10.2003 року  з розрахунку 140,81грн. та безпідставно відкинуто іншу довідку цієї ж установи вартість викраденого слід виходячи з суми 314грн.

Так, згідно матеріалів справи в ході досудового слідства на запит слідчого цивільним позивачем – ГПУ «Полтавагазвидобування» було надано дві довідки; про собівартість 1 м куб. газового конденсату станом на 06.10.2003 року  з розрахунку 140,81грн.(а.с.222 т.12) та про його вартість  з розрахунку 314грн. за 1м куб. (т.1 а.с.23).

Також, відповідно висновку товарознавчої експертизи № В-2384 від 20.11.2003 р. середня ринкова вартість 1 куб. м газового конденсату нестабільного, густина якого знаходиться в межах 0,746-0,774 т/куб.м. станом на 06.10.2003 р. складала 781,0  грн. (т.7 а.с.10-13)., який і був покладений в основу останнього обвинувачення, пред’явленого засудженим.

Допитана в ході часткового судового слідства судовий експерт ОСОБА_35 вищевказаний висновок підтвердила і пояснила, що у своїх розрахунках  керувалась загальноприйнятою методикою обрахування середньо-ринкової вартості газового конденсату.

Допитаний в ході часткового судового слідства спеціаліст по цінах ГПУ «Полтавагазвидобування» ОСОБА_36 пояснив, що газовий конденсат є фактично напівфабрикатом, який використовується на заводах їх системи як сировина, тому у одній довідці вказана його собівартість, що складає 140,81грн., а в іншій вартість – 314грн.

Обґрунтовуючи свої доводи про необхідність розрахунку вартості викраденого конденсату виходячи з суми 314грн. прокурор у апеляції послався на постанову прокурора про зміну обвинувачення від 12.05.2005 року, винесену під час розгляду справи Машівським районним судом, оскільки постановлений по справі вирок було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 14.12.2005 року за апеляцією прокурора з направленням справи на додаткове розлідування не у зв’язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання (т.12 а.с.186-190).

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що в ході додаткового розслідування постановою старшого слідчого СБУ від 12.05.2006 року злочин було перекваліфіковано на більш тяжкий у зв’язку із збільшенням обсягу обвинувачення як щодо кількості викраденого ( 96 м куб. газового конденсату), так і щодо його вартості, де в основу розрахунку вартості газового конденсату покладений висновок товарознавчої експертизи від 20.11.2003 року виходячи з суми 781грн. ( а.с.810 т.13)

Нове обвинувачення було пред’явлено всім засудженим у встановленому законом порядку і на його основі складено обвинувальний висновок.

Виходячи із загальних правил правозастосування постанова прокурора про зміну обвинувачення фактично втратила чинність.

Крім того, навівши у своїй апеляції вимоги ч.2 ст.375 КПК України прокурор взяв до уваги лише першу частину цієї статті диспозиції щодо можливості застосування закону про більш тяжкий злочин та про посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

При цьому прокурором не враховано вимоги цієї ж статті за умови, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене твердження в апеляції прокурора про порушення вимог ст.375 КПК України є безпідставними.

Оскільки в апеляції прокурора із доповненнями виходячи із збільшеного обсягу обвинувачення питання про постановлення нового вироку не ставиться, апеляційний суд у відповідності з вимогами ст.365 КПК України не може вийти за її межі, тому вимоги апеляції в цій частині задоволенню не підлягають.

Визнаючи ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11 , ОСОБА_14 винними у замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, а  ОСОБА_4 винним у пособництві в  замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, оскільки по справі не встановлено потерпілого від злочину, яким може бути лише фізична особа.

За таких обставин кваліфікація дій усіх засуджених не може бути визнана правильною.

В той же час, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про необхідність виключення з об’єму обвинувачення ОСОБА_4 ч.3 ст.27 КК України щодо його ролі організатора вчинення даного злочину.

Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак ч.3 ст.27 КК України ґрунтується на сукупності зібраних досудовим слідством та проаналізованих судом матеріалів справи і повністю узгоджується з постановою заступника начальника відділу прокуратури Полтавської області від 24.02.2006 року про виключення з об’єму обвинувачення кваліфікуючої ознак  - скоєння злочину в складі організованої групи, яка ніким не скасована.

Так, відповідно до вищевказаної постанови матеріали  цієї кримінальної справи не містять фактичних даних про зміст ознак, за якими особа може бути визнана організатором вчинення злочину чи підготовки до вчинення злочину; яким чином здійснювалось керування підготовкою до вчинення злочину або під час його вчинення; яким чином в ході керування під час вчинення злочину спрямовувались зусилля інших співучасників на безпосереднє виконання діянь, що становлять об’єктивну сторону складу злочину. (т.13 а.с.2-3)

Також, суд у вироку обґрунтовано вказав, що показання  ОСОБА_4 про те, що виявлені на базі автомобілі передані ним в суборенду чоловіку на ім’я ОСОБА_14 в ході досудового слідства та в суді не спростовані.

Не можуть служити доказом його ролі як організатора вчинення злочину і вилучені в ході обшуку на його дачі три шарові крани, оскільки самі по собі ці крани не є знаряддями злочину. Будь-яких залишків нафтопродуктів на цих кранах не виявлено.

  Крім того, суду не надано достовірних доказів, щодо незаконного походження газового конденсату, виявленого та вилученого співробітниками СБУ в ході огляду даної автобази та причетності ОСОБА_4 чи інших засуджених по справі до придбання його незаконним способом.

Суд обґрунтовано не прийняв як доказ причетності  ОСОБА_4 до організації вчинення крадіжки і запис його телефонних розмов, оскільки ці телефонні розмови не містять даних про його участь у злочині саме в якості організатора.

За таких обставин, доводи апеляції прокурора, із внесеними змінами  про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст. 27 КК України також є безпідставними і суперечливими.

 Крім того, перевіряючи справу за апеляцією в ревізійному порядку на підставі ст.365 КПК України колегія суддів вважає, що кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 КК України суд не врахував, що в результаті дій працівників СБУ, тобто з причин, що не залежали від його волі, не були вчинені всі дії, які він вважав необхідним вчинити для доведення злочину до кінця, тому його дії необхідно кваліфікувати із застосуванням ч.3 ст.15 КК як незакінчений замах на вчинення злочину.

З огляду наведеного колегія суддів дійшла переконання про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині кваліфікації дій засуджених та призначення їм покарання з постановленням нового вироку апеляційним судом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 378 КПК України.

Колегія суддів, в межах пред’явленого обвинувачення, вважає доведеною вину  засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у незакінченому замаху, а ОСОБА_4 у пособництві в незакінченому замаху на крадіжку 48куб.м газового конденсату на загальну суму 6758грн.88 коп.

Відповідно до примітки до ст.185 КК України у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

На 06.10.2003 р. неоподатковуваний мінімум доходів громадян становив 17 грн. Оскільки сума 6758,88 грн. у 397 разів перевищує неоподатковуваний мінімум  доходів громадян дії засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 колегія суддів кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, як незакінчений замах на крадіжку за попередньою змовою групою осіб, вчинений у великих розмірах, а дії ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, як пособництво в незакінченому замаху на крадіжку за попередньою змовою групою осіб, вчинену у великих розмірах.

В ході частково судового слідства колегія суддів вважає доведеним, що   ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вчинили замах на таємне викрадення газового конденсату в кількості 48куб. м на загальну суму 6758,88 грн., проте не довели свій злочинний намір до кінця, оскільки були затримані на місці скоєння злочину працівниками правоохоронних органів. Крім того, до початку відбору газоконденсату, ОСОБА_5 попередньо домовився з ОСОБА_4 про пособництво останнього у вчиненні крадіжки газоконденсату та заздалегідь отримав його згоду на придбання в подальшому  48куб. м газового конденсату. При цьому ОСОБА_4 усвідомлював те, що газовий конденсат буде здобутий злочинним шляхом.

Призначаючи покарання засудженим у відповідності до ст.ст.65-68 КК України, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ними злочину, який  класифікується як тяжкий, а також характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину, дані про особи винних.

Так, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, відбув покарання за попереднім вироком, працює.

ОСОБА_5 позитивно характеризується як за місцем проживання так і за останнім офіційним місцем роботи.

ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.

ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

ОСОБА_8 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, заочно навчається у вищому навчальному закладі, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

ОСОБА_13. визнав вину частково, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, повністю відбув покарання за попереднім вироком суду, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Разом з тим, колегія суддів не вважає за можливе визнати обставинами, що пом’якшують його покарання щире каяття та сприяння розкриттю злочину, оскільки доказів того, що він дійсно усвідомив тяжкість скоєного і реально допоміг слідству у розкриття злочину по справі не здобуто.

ОСОБА_10 являється інвалідом 2 групи,  має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання;

ОСОБА_11 має незняту та непогашену судимість,  позитивно характеризується за місцем проживання. Стверджуючи, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей він не надав їх свідоцтва про народження, тому ця обставина не може враховуватись апеляційним судом.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання засуджених по справі не встановлено.

З огляду наведеного колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання всім засудженим в межах санкції ч.4 ст.185 КК України і підстав для застосування ст.ст.69 та 75 КК України не знаходить.

Також, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_13 слід призначити остаточне покарання із дотриманням вимог ч.4 ст. 70 КК України.

Також, на підставі ст.365 КПК України в ревізійному порядку колегія суддів вважає за необхідне уточнити вступну частину вироку, вказавши, що ОСОБА_6 раніше судимий 31.10.2006 р. вироком Зінківського районного суду Полтавської області за ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на  2 роки, замість помилково вказаної дати вироку 28.02.2006 року.

В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366,378 КПК України, колегія суддів, -

З   А   С   У   Д   И   Л   А  :

Апеляцію помічника прокурора Полтавського району Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26.05.2009 р. в частині кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13., ОСОБА_10, ОСОБА_11 та призначення їм покарання скасувати.

Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_4 з ч.5 ст.27; ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, а засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - з ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді  5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання ОСОБА_4, шляхом поглинення менш  суворого покарання, визначеного вироком Диканського районного суду Полтавської області  від 26.12.2007 р. більш суворим,  у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Призначити покарання ОСОБА_5 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання ОСОБА_5, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області  від 20.04.2006 р. більш суворим,  у виді 7 років позбавлення волі.

Призначити покарання ОСОБА_6 за ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Зінківського районного суду Полтавської області від 31.10.2006 р. більш суворим, у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Призначити покарання ОСОБА_13 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання ОСОБА_13 шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком  Диканського районного суду Полтавської області від 25.01.2005 р. більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі.

Призначити покарання ОСОБА_11 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Призначити покарання ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі кожному.

Початок строку відбуття покарання всім засудженим рахувати з 14 січня 2011 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою;

•   ОСОБА_4   з   26.12.2007 р. по 25.05.2009   року;

•   ОСОБА_8, ОСОБА_6 з 10.10.2003 року по 16.10.2003 року;

•   ОСОБА_13,  з 10.10.2003 року по 13.10.2003 року, з 23.04.2003 року по 24.04.2003 року;

•   ОСОБА_10 з 10.10..2003 року по 17.10.2003 року;

•   ОСОБА_7 з 22.11.2003 року по 2.12.2003 року;

•   ОСОБА_6 з 10.10.2003 р. по 31.10.2006 року.

•   ОСОБА_5 з 10.10.2003 року по 08.10.2008 року;

•   ОСОБА_11 з 21.12.2003 року  по 18.07.2004 року.

Запобіжний захід щодо всіх засуджених змінити з підписки про невиїзд з місця проживання на взяття під варту, взявши їх під варту негайно.

На підставі ст.365 КПК України в ревізійному порядку уточнити вступну частину вироку, вказавши, що ОСОБА_6 раніше судимий 31.10.2006 р. вироком Зінківського районного суду Полтавської області за ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на  2 роки.

В іншій частині вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26.05.2009 року залишити без зміни.

Вирок колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України через Апеляційний суд Полтавської області протягом місяця з моменту його проголошення, а засудженими - з моменту вручення їм копії вироку.

С   У   Д   Д   І:

Куліш В.М.                            Бурда К.І.                                 Лісіченко Л.М.