КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Морозовського В.І.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми сплаченого авансу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2010 року, встановила :
В серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, мотивуючи вимоги про стягнення 79 253 грн. тим, що відповідач у порушення досягнутих домовленостей продав будинок іншим особам та відмовився повернути аванс в сумі 10 000 доларів США, одержаних ним під розписку 12.09.2008 р.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.11.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання щодо скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
Із матеріалів справи, зокрема розписки, складеної у простій письмовій формі, вбачається, що 12.09.2008 р. ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 10 000 доларів США у рахунок придбання в нього житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1
За умовами цієї угоди ОСОБА_1 через місяць 12.10.2008 р. розраховується за будинок повністю, доплативши 125 000 доларів США до повної суми 135 000 доларів США.
Далі у розписці, наданій апеляційному суду в оригіналі, міститься закреслене речення стосовно зобов’язання ОСОБА_3 повернути 2000 доларів США, якщо відмовиться продати будинок ОСОБА_1 до 12.10.2008 р. З нового абзацу візуально іншим почерком викладено речення «У випадку моєї відмови (ОСОБА_1), я на задаток не претендую».
Суд установив, що договір купівлі-продажу в установленому порядку укладений не був.
В обумовлений розпискою строк та ще протягом кількох місяців потому будинок позивачем не був придбаний, а матеріали справи не дають підстав вважати доведеними твердження позивача щодо узгодження з відповідачем питань продовження строку для сплати всієї суми.
Разом з тим, з висновком суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, так як вважав передану позивачем суму в розмірі 10 000 доларів США завдатком та внаслідок порушення зобов’язання боржником залишив її у кредитора, колегія суддів не може погодитись.
Так, поняття завдатку визначено в ст. 570 ЦК України, за яким завдаток виконує три функції.
По-перше, сплата завдатку є доказом самого факту існування зобов’язання. По-друге, завдаток виконує платіжну функцію, оскільки вноситься і сплачується в рахунок належних з боржника платежів. По-третє, завдаток є способом забезпечення виконання зобов’язання, і саме в цьому полягає його головна функція – забезпечувальна.
Оскільки за змістом ст. 571 ЦК правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого завдатком, залежать від вини сторін, за правовою природою завдаток є мірою відповідальності, хоча ЦК такого прямо не визначає. У тому разі, коли порушення зобов’язання сталося з вини боржника, він несе негативні наслідки, втрачаючи завдаток і відшкодовуючи другій стороні збитки. Якщо в порушенні винний кредитор, негативні наслідки покладаються на нього.
Аванс, який виконує лише доказову та платіжну функції, виконання зобов’язання не забезпечує.
У разі невиконання зобов’язання, за яким було передано аванс, останній підлягає поверненню, а спори щодо покладення відповідальності на сторону правопорушника вирішуються на загальних підставах.
??? Практика ВС у конкретній справі (Вісник №3 (55),2005, стор. 22 «Правило ч. 2 ст. 195 ЦК 1963 р. про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У тих випадках, коли сторони домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в такому розмірі, в якому вони надавалися».
??? Практика ВС у конкретній справі (Вісник №1 (65), 2006, стор. 16-17 «Задовольняючи позовні вимоги П. про стягнення подвійної суми завдатку, районний суд керувався ч. 2 ст. 195 ЦК 1963 р.. відповідно до якої грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору й для забезпечення його виконання (завдаток), повертаються в подвійному розмірі стороні, яка дала завдаток, якщо укладений договір не був виконаний з вини сторони, що одержала завдаток. Однак зазначена норма матеріального права застосована судом неправильно, оскільки правило цієї норми щодо залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися».
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 домовились укласти договір купівлі-продажу будинку, але його відповідно не оформили, то передані ОСОБА_1 у рахунок підтвердження укладення договору 10 000 доларів США визнаються авансом і повертаються їй у тому розмірі, в якому вони надавалися.
За тих обставин, що договір купівлі-продажу (або попередній договір) сторонами не укладався, передані позивачем кошти не виконували забезпечувальну функцію основного зобов’язання і тому не є способом забезпечення виконання зобов’язання, а обмежувались виключно платіжною і засвідчувальною функцією.
Виходячи з підстав ст. 309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Диспозитивність цивільного судочинства визначає, що суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог (ст. 11 ЦПК).
Усуваючи прогалини неповного з’ясування районним судом обставин справи, апеляційний суд установив, що розмір відшкодування позивач пов’язує датою підписання позовної заяви.
Відтак, з урахуванням офіційного курсу валют НБУ на 03.08.2010 р. (100 доларів США - 789,22 гривен України), до стягнення підлягає 78 922 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд керується правилами ст. 88 ЦПК згідно яких понесенні позивачем судові витрати стверджені документально слід відшкодувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми сплаченого авансу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 78 922 грн. (сімдесят вісім тисяч дев’ятсот двадцять дві гривні) авансу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : судові витрати по сплаті 789,22 грн. державного мита з позовної заяви та 394,61 грн. з апеляційної скарги, 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а всього 1423,83 грн. (одна тисяча чотириста двадцять три гривні і вісімдесят три копійки).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.І.Морозовський
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна