АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2011 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Матківської М.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі: представника позивача КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» Сулейманової В.Б., представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 серпня 2010 року, -
встановила:
У липні 2010 року позивач КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Посилається на те, що відповідачі проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_2, який знаходиться на обслуговуванні КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Відповідачам надаються комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за які вони відповідно до п. 17 "Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, повинні своєчасно вносити плату. Однак, відповідачі даної вимоги не дотримуються, не вносять в повному розмірі плату за надані послуги, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 лютого 2009 року по 01 травня 2010 року за централізоване опалення в сумі 1458,47 грн. та за гаряче водопостачання в сумі 3131,32 грн., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також інфляційні витрати в сумі 421,36 грн. та 3 % річних в сумі 138,21 грн.
Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 серпня 2010 року позов КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі: 4 589,79 грн., з яких: 421,36 грн. інфляційних втрат і 138,21 грн. - 3 % річних та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30,00 грн. та судовий збір в сумі 51 грн. на користь держави. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11.11.2010 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 04.08.2010 р. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду до зміни, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст. 64,67,68 ЖК України та ст.ст. 526,530,610-611, 625 ЦК України, встановив та виходив з того, що у відповідачів перед позивачем виникла сума заборгованості за спожиту ними теплову енергію станом на 01.05.2010 року в сумі 4 589,79 грн., з яких: 421,36 грн. інфляційних втрат і 138,21 грн. - 3 % річних, а тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення даного позову.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не містять достатнього обґрунтування, у зв’язку з чим неповністю відповідають обставинам справи, що потягнуло за собою порушення норм матеріального права. Зокрема, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, суд першої інстанції у своєму рішенні не навів достатніх мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, чому бере до уваги або відхиляє докази, не зазначив чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду..
Крім цього, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розмір стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 4589,79 грн., оскільки у своєму позові КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просило стягнути солідарно з відповідачів борг за спожиту теплову енергію іншу суму, а саме: загальну суму 5149,36 грн., з них : 4589,79 грн. - за спожиту теплову енергію, 421,36 - інфляційних та 138,21 - 3% річних.
Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на обслуговуванні КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
17.08.2007 року між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та ОСОБА_2 було укладено договір № 15006289 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати споживачеві (власнику) квартири та членам його сім'ї, а також іншим особам, які з ним фактично проживають в квартирі, послуги з водо, теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування.
Пункт 2 даного Договору визначає , що предметом договору є послуги: централізоване опалення і централізоване гаряче водопостачання.
Пунктом 8 укладеного Договору передбачено розрахунковий період оплати послуг - один місяць. Споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 та п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.62, 68 ЖК України та договору від 17.08.2007 року, відповідачі зобов'язанні своєчасно вносити відповідну плату;
Однак, відповідачі всупереч існуючих зобов'язань своїх обов'язків не виконують, в наслідок чого станом з 01 лютого 2009 року по 01 травня 2010 року утворилась у них заборгованість перед КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» в сумі 4589,79 грн , з яких: 1458, 47 грн -централізоване опалення, 3131, 32 грн - ГВП (гаряче водопостачання).
Пункт 13.5 зазначеного Договору передбачає дотримання вимог «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», «Правил користування житловими будинками і житловими приміщеннями», «Правил експлуатації і користування внутрішньо будинковими (квартирними) системами водо,-теплопостачання і водовідведення», Закону України «Про теплопостачання» та цього договору.
Так, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, п. 13.1. договору передбачено обов'язок споживача своєчасно, в установлений договором термін , оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у разі прострочення платежів сплатити пеню, а на вимогу Виконавця - суму втрат від інфляції та 3% річних;
Норми ст.ст. 68, 156 ЖК України вказують на зобов'язання своєчасно вносити квартирну плату за комунальні послуги.
Відповідно до норм ст.ст. 526, 610-612, 625 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у строк, передбачений зобов'язаннями. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) . У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані ним збитки і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і , також, три процента річних від простроченої суми. Крім того, він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, відповідно до ст. 509 ЦК України «зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку».
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Тобто, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання .
Встановлено, що відповідачі вищевказану заборгованість щомісячно не сплачували, а тому за весь час прострочення сплати платежів їм було обґрунтовано нараховано: 421,36 грн. - сума втрат від інфляції, 138,21 грн. - 3% річних.
Згідно укладеного між сторонами Договору, обов'язок щодо надання послуги мав місце з боку позивача, а з боку відповідача має місце грошове зобов'язання по оплаті цієї послуги. Санкція за порушення даного зобов'язання передбачена в укладеному між сторонами договорі.
Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами , затвердженими в установлюваному порядку . Даний розрахунок тарифу і зазначається в оборотній відомості, наданої нашим підприємством, де чітко передбачено тариф, сума нарахування щомісячно по діючому тарифу за опалення ; ГВП та здійснені оплати за ці послуги. Тариф затверджений виконавчим комітетом Вінницької міської ради,як органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, згідно з ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Затверджений тариф є дійсним, законним, ніким не оскарженим.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що сторони у справі 14.07.2009 року уклали між собою додаткову угоду до Договору № 15006289, якою відповідачка ОСОБА_2 фактично визнає факт наявності в її квартирі двох лічильників ГВП типу СГВ-15 та знятими показаннями спожитих кубів гарячої води.
21 травня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 підписала акт про те, що АДРЕСА_1 показники лічильників гарячої води складають: с/в марка НОМЕР_1 - 00147 м. куб. к марка НОМЕР_2 - 00084 м. куб.
Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно оборотної відомості, наданої Обчислювальним Центром ( а.с. 6) в травні 2009 року вказано нарахування по гарячій воді у розмірі 3107, 30 грн., а надалі відповідачка ОСОБА_2 періодично передавала показники лічильників спожитої гарячої води в липні, серпні 2009 року; березні та в травні 2010 року.
Відповідно до «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, передбачено порядок обліку та оплати послуг.
Зокрема, згідно п.10 даних Правил, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.
Крім цього, згідно п. 14 даних Правил показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісячно.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в частині того, що заборгованість по оплаті за централізоване опалення та за гаряче водопостачання у ОСОБА_2 відсутня, оскільки дані доводи повністю спростовуються вищевикладеним.
Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. ст. 15,16 ЦК України зазначене не позбавляє ОСОБА_2 права на звернення до суду за захистом, зокрема з окремим позовом до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про оскарження порядку даного нарахування, визнання неправомірними дій щодо нарахування послуг централізоване опалення та за гаряче водопостачання та про зобов’язання вчинення у зв’язку з цим відповідних дій.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та зібрані у справі докази належної уваги не звернув. За таких обставин судове рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 серпня 2010 року змінити.
Позов КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за період з 01 лютого 2009 року по 01 травня 2010 року включно за централізоване опалення в сумі 1458,47 гривень та за гаряче водопостачання в сумі 3131,32 гривень, інфляційні витрати в сумі 421,36 гривень та 3 % річних в сумі 138,21 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун