УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10 – 4 / 2011 року Головуючий у 1-й інстанції: Хіль Л.М.
Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
11 січня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Ландара О.В.
суддів Давиденка Е.В., Кисіля А.М..
з участю прокурора Ілляшевича Р.В.
адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтава на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24 грудня 2010 року, –
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою стосовно обвинуваченого за ст.186 ч.2 КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, неодружений, проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 раніше не судимий, –
відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу взяття під варту, та обрано щодо обвинуваченого запобіжний захід підписку про невиїзд.
Згідно з поданням слідчого СВ Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, а саме в тому, що 22 жовтня 2010 року близько 02:00 год. в м. Полтава по вул. Красіна, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 групою осіб, повторно відкрито заволодів майном ОСОБА_4 на загальну суму 4602 грн., із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 24 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу взяття під варту та обрано підписку про невиїзд. Приймаючи таке рішення, місцевий суд послався на те, що ОСОБА_2 хоча і обвинувачується у скоєнні тяжкого корисливого злочину, проте він має молодий вік, визнав вину у скоєному злочині, повністю відшкодував заподіяну шкоду, врахувавши думку потерпілого, який вказував, що не має претензій до ОСОБА_2, а тому не має підстав вважати, що ОСОБА_2 ухилиться від слідства і суду, продовжить злочинну діяльність або буде перешкоджати встановленню істини у справі.
Не погодившись з таким рішенням суду, старший прокурор в апеляції вказував, що відмовляючи щодо ОСОБА_2 в обранні запобіжного заходу взяття під варту, місцевий суд не врахував те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 190 ч.1 КК України і на даний час справа розглядається в суді, проте він знов вчинив тяжкий корисливий злочин проти власності, передбачений ст. 186 ч.2 КК України. А тому є підстави вважати, що знаходячись на волі ОСОБА_2 продовжить злочинну діяльність. З огляду на наведене, просив скасувати постанову місцевого суду та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає постанову суду незаконною та необгрунтованою, оскільки при відмові в обранні запобіжного заходу взяття під варту не було враховано тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2 та його особа, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які просили залишити постанову суду без зміни, перевіривши доводи апеляції і матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства, суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно зі ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених в ст.148 цього Кодексу, необхідно враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
В постанові Пленуму №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» має місце роз'яснення, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст.148 ч.2 КПК, і його належної поведінки.
Взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовуються лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ст.155 ч.1 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ст.148 ч.2 КПК).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі.
Разом з тим, ОСОБА_2 має молодий вік, працює за домовленістю, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненні злочину, відшкодував заподіяну шкоду, що позитивно його характеризує.
А тому колегія суддів вважає, що в поданні слідчого не наведено достатніх підстав, які б підтверджували, що знаходячись на волі ОСОБА_2 може продовжити злочинну діяльність, ухилитися від слідства і суду або перешкодити встановленню істини у справі, а менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2
З огляду на наведене, місцевий суд, відповідно до вимог ст.148, 150 КПК України, відмовив слідчому в задоволенні подання про обрання запобіжного заходу взяття під варту та обрав щодо ОСОБА_2 запобіжний захід підписку про невиїзд.
Колегія суддів вважає, що такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_2, не відлучатися з місця постійного проживання, являтися за викликом органу досудового слідства і суду, не перешкоджати встановленню істини по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24 грудня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу взяття під варту та обрано щодо останнього запобіжний захід підписку про невиїзд, – залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтава – без задоволення.
Судді:
______________ __________ ___________
Давиденко Е.В. Ландар О.В. Кисіль А.М.