УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №  22ц -21582/2010                                                                                                        Категорія - ЦПК    

Головуючий у першій інстанції – Толкаченко О.О.                          

Доповідач - Заїкін А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   14 січня 2011 року                                                                                               м. Одеса

      Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:          

       - головуючого судді – Заїкіна А.П.,

 - суддів: - Мизи Л.М., Процик М.В.,

 - при секретарі – Трошина К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Сергіївської селищної ради про визнання права власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року про закриття провадження у справі,

встановила:

      У лютому 2010 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вищевказаними позовами.

      Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.10.10 р. (а. с. 190)  на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК було закрито провадження у цивільній справі. Роз'яснено позивачам право на звернення з позовом до господарського суду.  

        В апеляційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_5  просять скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала є незаконною, постановленою з порушенням їх процесуальних прав: - в спірних правовідносинах, які врегульовані ст. 376 ЦК, а не нормами Господарського Кодексу, вони приймають участь як фізичні особи; - Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрація прав власності та інших речових прав на нерухоме майно не передбачено реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними особами-підприємцями; - виконавчий комітет Сергіївської селищної ради надав узгодження та дозвіл як фізичним особам, а не як фізичним особам-підприємцям.  

      Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.    

       Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є фізичними особами-підприємцями, які звернулися до суду з позовами про визнання за ними право власності на будівлю магазину, в якому вони здійснюють підприємницьку діяльність. Відповідач,  Сергіївська селищна рада,  - юридична особа, третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності, а тому спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства (а. с. 190).

      Колегія суддів вважає, що погодитися з таким висновком суду не можна, цього висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

      З позовних заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що позивачі звернулися до суду як фізичні особи.

      Відповідно до ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 324 - 327 ЦК в  Україні є такі форми права власності: - право власності Українського народу; - право приватної власності; - право державної власності; - право комунальної власності. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачає, що обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

      Згідно ст. 128 ГК громадянина може бути визнано суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

      Оскільки діючим законодавством передбачено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні особи, а не фізичні особи-підприємці, та саме за фізичними особами проводиться державна реєстрація права приватної власності на нерухоме майно, громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном (яке належить йому як фізичній особі), то вищевказані позови ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апелянтів щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства є обґрунтованими.      

      За правилами п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо порушення норм матеріального чи процесуального права призвели до неправильного вирішення питання.  

      На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,  

ухвалила:

      Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити.

      Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2010 року про закриття провадження у справі - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

      Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення оскарженню в касаційному порядку не підлягає.  

      Головуючий:                                                                        А. П. Заїкін  

      Судді:                                                                                    Л. М. Миза

                                                                                                     М. В. Процик