У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого – судді Мороза І.М.,

суддів Балацької Г.О., Журавля О.О.,  

за участю прокурора Тертичного О.А.,

                  захисника ОСОБА_5,

                  засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду 29 липня 2010 року кримінальну справу за апеляціями прокурора Петренко І.Л., який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, що проживав в АДРЕСА_2, не судимий в силу ст. 89 КК України,

та  

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та зареєстрований в     АДРЕСА_3, громадянин України, працюючий пакувальником ”Інтерфлора Україна”, що проживав в АДРЕСА_4, судимий, -

- 29.01.2003 року Борзнянським районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 30.09.2004 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, що звільнився 06.03.2007 року умовно достроково на 5 місяців 13 днів, -

кожний засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони 17.09.2009 року о 00.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вступили між собою в попередню змову на викрадення майна ОСОБА_9, яке зберігалося у вагоні - рефрижераторі, розташованому на території КП “Світ” по    вул. Молодогвардійській, 32 в м. Києві, що мав огорожу.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, прийшовши до вказаного вагону – рефрижератору та проникнувши в нього, таємно викрали товар на загальну суму 3.074,47 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли та викрадений товар збули в с. Жуляни.

В апеляції прокурор Петренко І.Л., який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, просить вирок суду змінити: виключити з вступної частини вироку посилання на засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України Борзнянським районним судом Чернігівської області 29.01.2003 року, оскільки вона погашена в установленому законом порядку; врахувати пом’якшуючу покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обставину – добровільне відшкодування збитків; а також зазначити в мотивувальній та резолютивній частинах вироку про залишення цивільного позову ОСОБА_9 без розгляду на виконання вимог ст.ст. 328, 334, 335 КПК України.  

В апеляції засуджений ОСОБА_7, вказуючи, що він не оспорює фактичних обставин справи, встановлений судом, та правильності кваліфікації своїх дій, між тим посилається на те, що він не знав про намір ОСОБА_10 вчинити крадіжку, а вважав, що допомагає тому взяти таким чином розрахунок за виконану ним роботу. При цьому він сам до вагону-рефрежиратору не наближався та не бачив, що    ОСОБА_10 зламує  на ньому замок, він лише допомагав ОСОБА_6 перенести товар. А тому просить пом’якшити призначене йому покарання та застосувати до нього положення ст.ст. 69, 75 КК України, посилаючись на свою особу, що працював, та позитивно характеризується за місцем проживання, стан свого здоров’я, відсутність батьків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та дружини, яка не працює. Вказує і на обставину, яка пом’якшує його покарання – щире каяття.

В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_7, крім вищевикладеного вказує на те, що він не перебував в стані алкогольного сп’яніння, дана обставина експертом встановлена не була, а тому це можна вважати пом’якшуючою його покарання обставиною. Зазначає, що слідством не було проведено за його участю відтворення обстановки та обставин події, а справу слідчий сфабрикував. Разом з тим не заперечує, що пройшов з ОСОБА_6 на територію бази через авто-мийку, перекидав пакети з продуктами через паркан бази, їздив з ОСОБА_6, який передав пакети незнайомій людині, і у той же вечір взяв у ОСОБА_6 гроші.

Також посилається на перебуванні на його утриманні мами дружини – пенсійного віку, з якою вони разом проживали, та на повне відшкодування потерпілому шкоди.

Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора та просив виключити з вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_7 29.01.2003 року, що ж стосується апеляції засудженого ОСОБА_7, то вона задоволенню не підлягає, пояснення захисника ОСОБА_5, що підтримав подані апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_6, який підтримав думку захисника, пояснення засудженого ОСОБА_7, що підтримав доводи своєї апеляції та, вказавши на визнання ним своєї вини та помилки в написанні в апеляції прізвища ОСОБА_6 як ОСОБА_10, просив пом’якшити призначене йому покарання з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України,  провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши необхідні докази по справі, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_7 – задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог        ст.ст. 299, 301-1 КПК України докази не досліджувалися, колегія суддів не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.

У зв’язку з цим колегія суддів не перевіряє доводи апеляції засудженого ОСОБА_7, який фактично оспорює свою участь у вчиненні злочину та посилається на обставину того, що 17.09.2009 року о 00.00 годин він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, оскільки під час судового розгляду справи ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчиненні крадіжки в стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою з ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без дослідження всіх доказів по справі, вказавши при цьому про свою обізнаність щодо неможливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку ( а.с. 188, 191).

Доводи апеляції засудженого про фабрикацію слідчим справи носять неконкретний і явно надуманий характер.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та провадження справи в суді першої інстанції, які б могли потягнути за собою скасування вироку суду чи вплинули на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину з ОСОБА_6 за обставин, вказаних у вироку, колегія суддів не вбачає.

Кваліфікація дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, у ОСОБА_7 також повторно - є правильною.

Що стосується доводів апеляції ОСОБА_7 на суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого та обставинам, що обтяжують та пом’якшують його покарання.

При цьому судом першої інстанції були враховані обставини, на які засуджений ОСОБА_7 посилається в апеляції, зокрема дані про його особу, який має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, його сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, працював, обставину, що пом’якшує його покарання – щире каяття, оскільки він повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину в суді першої інстанції, і повне відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди, та призначено покарання у мінімальних межах, встановлених в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, судом при призначенні покарання ОСОБА_7 обґрунтовано були враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких, та конкретні обставини справи, а тому підстав для пом’якшення покарання засудженому та призначення його не пов’язаним з позбавленням волі з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, про що висловив прохання засуджений ОСОБА_7, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням положень ст. 65 КК України призначено покарання і засудженому ОСОБА_6, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого та обставинам, що обтяжують та пом’якшують його покарання, в мінімальних межах санкції, встановленої в ч. 3 ст. 185 КК України, яке є справедливим.

Доводи апеляції прокурора про те, що добровільне відшкодування заподіяної шкоди суд не врахував як обставину, що пом’якшує покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - не є безспірними, оскільки судом врахована дана обставина при призначенні кожному з них покарання у мінімальних межах закону, за яким вони притягнуті до відповідальності.

Питання про призначення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м’якого покарання з урахуванням даної обставини - в апеляції прокурора не ставиться.      

Посилання засудженого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, в апеляції на свою особу, що являється сиротою, не може вказати на призначення йому за даним вироком за злочин вчинений 17.09.2009 року суворого покарання.

Цивільний позов ОСОБА_9 не розглядався, оскільки він відмовився від своїх позовних вимог ( а.с. 179), а тому доводи апеляції прокурора про те, що в мотивувальній та резолютивній частинах вироку необхідно зазначити про залишення цивільного позову ОСОБА_9 без розгляду – є безґрунтовними.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора про те, що суд безпідставно у вступній частині вироку послався на судимість ОСОБА_7 29.01.2003 року Борзнянським районним судом Чернігівської області, оскільки вона погашена в установленому законом порядку.

А саме, виходячи з вимоги ІЦ МВС України, постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2007 року та довідки про звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_7 до даного вироку засуджувався: 1) 29.01.2003 року Борзнянським районним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 2) 11.05.2004 року Борзнянським районним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 3) 30.09.2004 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі.

У зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” від 02.06.2005 року, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.12.2006 року він був звільнений від покарання призначеного за вироком Борзнянського районного суду Черкаської області від 11.05.2004 року та його остаточно визнано засудженим за вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30.09.2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення без застосування ст. 71 КК України, що звільнений від нього умовно-достроково на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2007 року на 5 місяців 13 днів ( а.с. 128-129, 135, 141-142, 147).

Таким чином, іспитовий строк в 1 рік визначений за вироком від 29.01.2003 року станом на час вчинення ОСОБА_7 07.07.2004 року злочину, за який його засуджено вироком від 30.09.2004 року, сплинув.

З урахуванням викладеного апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, апеляція засудженого ОСОБА_7 – задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

    Апеляцію прокурора Петренко І.Л., який затвердив обвинувальний висновок, частково задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року відносно ОСОБА_7 змінити: виключити з вступної частини вироку посилання на його засудження вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.01.2003 року.

Цей же вирок відносно ОСОБА_6 та в решті відносно ОСОБА_7 – залишити без зміни .

                                         С  у  д  д  і:

Балацька Г.О.               Мороз І.М.                 Журавель О.О.