РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Сіротюка В.Г.,
суддів М’ясоєдової Т.М.,
Сокола В.С.,
при секретарі Антипові Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 9 червня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» про визнання права користування місцями для будівництва елінгів неправомірними, визнання частково недійсним акту комісії кооперативу, визнання частково недійсним рішень загальних зборів кооперативу,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Гаражно-човнового кооперативу «Катран» про визнання права користування місцями №7, 8, 9 в блоці 13 гаражно-човнового кооперативу «Катран», виділених йому для будівництва елінгу.
В уточненій позовній заяві до Кооперативу рекреаційного призначення «Катран» ОСОБА_5 просив визнати правомірною і такою, що відбулася передачу трьох місць для будівництва елінгу №7, 8, 9 ОСОБА_5 від ОСОБА_6; визнати за ним право користування місцями №7, 8, 9 в блоці №13 на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні кооперативу «Катран»; визнати частково недійсним Акт комісії кооперативу «Катран» від 14.05.2004 року, скасувавши п. «г» цього акту; визнати частково недійсним п. 2 рішення загальних зборів кооперативу «Катран» від 15.05.2004 року; визнати частково недійсним п. 8 рішення загальних зборів від 22.01.2005 року, в частині, що стосується ОСОБА_5
Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2001 році за угодою між ним і членом гаражно-човнового кооперативу «Катран» ОСОБА_6 за ним були закріплені місця №7, 8, 9 в блоці 13 для будівництва елінгів. У зв’язку з передачею своїх місць ОСОБА_6 написала заяву про вихід із членів ГЧК, а він написав заяву про прийняття його в члени кооперативу і закріплення вказаних місць за ним. Заяви були розглянуті на загальних зборах і задоволені. У 2001 році позивач був прийнятий в члени кооперативу «Катран», отримав членську книжку, вносив плату за місця, побудував берегоукріплюючи споруди. У 2004 році позивач прийняв рішення про передачу своїх місць ОСОБА_7 Питання про передачу цих місць розглядалося у його відсутність, йому було лише відомо про те, що виникли питання щодо розташування місць в кооперативі, тому фактична передача цих місць ним була припинена. У 2008 році позивач дізнався про те, що правління кооперативу позбавило його місць, у зв’язку з чим він звернувся до суду.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 9 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 до споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» задоволені.
Визнано правомірною і такою, що відбулася передача трьох місць для будівництва елінгу №№7, 8, 9 (№№73, 74, 75 в справжній нумерації) у блоці №13 ОСОБА_5 від члена кооперативу ОСОБА_6 Визнано за позивачем право користування місцями наданими для будівництва елінгів за вказаними номерами у блоці 13 на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні кооперативу «Катран» в с. Привітному, м. Алушти. Визнано частково недійсним Акт комісії кооперативу «Катран» від 14.05.2004 року, відмінений п. «г» акту, що стосується позивача. Визнано частково недійсним п. 2 рішення загальних зборів членів кооперативу «Катран» від 15.05.2004 року в частині, що стосується ОСОБА_5 Визнано частково недійсним п. 8 рішення загальних зборів членів кооперативу «Катран» від 22.01.2005 року, в частині що стосується позивача. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з вказаним рішенням, споживчий кооператив рекреаційного призначення «Катран» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинами справи. Зазначає, що у справі не має доказів на підтвердження передачі спірних місць позивачу від ОСОБА_6
Заслухавши пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 11 наведеного Кодексу зобов’язує суд розглянути справу в межах заявлених вимог, а стаття 214 зазначеного Кодексу визначитись у наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, правовідносин, зумовлених встановленими фактами та правових норм, які регулюють ці правовідносини.
Наведеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
На підставі статей 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечуються реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя у цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених, чи оспорюваних іншою особою (відповідачем) (ст. 118 ЦПК України)
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб’єктивному праву одного відповідає суб’єктивний обов’язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з’ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони обґрунтовані і підлягають задоволенню на підставі Закону України «Про споживчу кооперацію» №2265-ХІІ від 10.04.1992 року та статей 11, 15 Закону України «Про кооперацію».
Проте погодитись з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може, оскільки вважає, що суд першої інстанції не з’ясував що є предметом спору і хто є належним відповідачем по справі, внаслідок чого ухвалив рішення про визнання за позивачем права користування місцями для елінгів без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у нього права користування цими місцями, неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
За правилами ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши справу у відсутність відповідача, належним чином не повідомленого про розгляд справи, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 10 ЦПК України без дотримання принципів змагальності сторін, повного та всебічного з’ясування обставин справи, не перевіривши всебічно доводи позивача вирішив суперечку з порушенням норм процесуального права.
На стадії підготовки справи до судового розгляду суд першої інстанції у відповідності з ч. 4 ст. 10 ЦПК України не забезпечив можливість своєчасного і правильного вирішення заявлених вимог, не зажадав подання кооперативних нормативних положень або витягів із них, рішень органів управління кооперативу щодо питань, які стосуються предмета спору, правовстановлюючих документів на спірне майно, документів про те, хто і коли вступив до кооперативу, докази про розмір паю і час його внесення, не витребував у сторін правовстановлюючих документів на спірні ділянки.
Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_5 слідує, що він просив визнати за ним право користування місцями №7, 8, 9 в блоці 13 гаражного-човникового кооперативу «Катран», посилаючись на те, що він є членом кооперативу, що підтверджується членською книжкою, своєчасно сплачує членські внески і користується зазначеними місцями з 2002 року.
Однак наявні в матеріалах справи письмові докази спростовують обставини, якими позивач обґрунтував заявлені вимоги.
Із наданої ОСОБА_5 членської книжки вбачається, що він як член Кооперативу «Катран» мав місця 7, 8, 9 в блоці 13 (а.с. 9-11). На момент звернення позивача до суду зазначений кооператив не існував у зв’язку з чим в ході розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги і вказав відповідачем по справі Кооператив рекреаційного призначення «Катран» (а.с. 77-78) і на підставі статей 11, 15 Закону України «Про споживчу кооперацію» просив визнати правомірною і такою, що відбулася передачу трьох місць для будівництва елінгу №7, 8, 9 ОСОБА_5 від ОСОБА_6; визнати за ним право користування місцями №7, 8, 9 в блоці №13 на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні кооперативу «Катран»; визнати частково недійсним Акт комісії кооперативу «Катран» від 14.05.2004 року, скасувавши п. «г» цього акту; визнати частково недійсним п. 2 рішення загальних зборів кооперативу «Катран» від 15.05.2004 року; визнати частково недійсним п. 8 рішення загальних зборів від 22.01.2005 року, в частині, що стосується ОСОБА_5
Однак зазначені позивачем норми матеріального закону на ці правовідносини не розповсюджуються і на час вирішення суперечки юридичної особи з таким найменуванням не було.
Зі статуту Споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран», затвердженому загальними зборами 3 січня 2005 року слідує, що він є правонаступником Споживчого гаражно-човнового кооперативу «Катран», який був створений на базі кооперативу «Катран».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд вказав відповідачем по справі Споживчий кооператив рекреаційного призначення «Катран», до якого позовні вимоги ОСОБА_5 не заявляв і зазначена юридична особа не була притягнута до справи згідно ст. 37 ЦПК України як правонаступник юридичної особи, зазначеної позивачем в первісній позовній заяві в якості відповідача.
Таким чином, в порушенням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України міський суд безпідставно вийшов за межі заявлених позивачем вимог і вирішив питання стосовно юридичної особи, яка не була притягнута до справи у встановленому законом порядку.
Крім того, з заявою про вступ до Споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» позивач не звертався, доказів про наявність споруди рекреаційного призначення на території кооперативу не надав, участь в діяльності зазначеного кооперативу з 2005 по 2008 рік не довів, тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 правомірно були надані земельні ділянки №73, 74, 75 під будівництво елінгів зроблений на припущеннях не підтверджених жодними допустимими доказами.
Зі списку членів кооперативу на а.с. 115-117 та доданої схеми вбачається, що за членами кооперативу Кулешовим і Леоненко відповідно закріплені місця №7 та №8, 9.
На час вирішення суперечки суд не врахував наявність на зазначених ділянках №73, 74, 75 споруд, зведених іншими особами – членами кооперативу, зокрема ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які не були притягнуті до участі у справі, тобто вирішив спір з порушенням законних прав і охоронюваних законом інтересів інших громадян на користування належним їм майном.
Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що порушення місцевим судом норм процесуального права призвело неправильного вирішення спору, що відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 в позові.
Враховуючи наведене, керуючись частиною 3 статті 309, статями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» задовольнити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 9 червня 2010 року скасувати і постановити нове рішення.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Катран» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
Сіротюк В.Г. М’ясоєдова Т.М. Сокол В.С.