УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з малолітніми дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з жилого будинку і зняття з реєстраційного обліку,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з малолітніми дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з жилого будинку і зняття з реєстраційного обліку. Позовні вимоги позивачі мотивують тим, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 і ОСОБА_9 У 2007 році відповідачі поселились у Ѕ частині будинку, яка належала на праві власності ОСОБА_8 і з його дозволу були там прописані, незважаючи на наявність у них свого житла. 27.07.2009 року ОСОБА_9 подарувала належну їй Ѕ частку будинку своїй дочці ОСОБА_5, а 26.05.2010 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на Ѕ частку цього жилого будинку в порядку спадкування за заповітом свого діда ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після оформлення права власності в БТІ на свої частки цього будинку, позивачі, які є матір’ю і сином, не змогли вселитися в спірний будинок через перешкоду з боку відповідачів, а спільне користування цим будинком є неможливим тому, що друга половина є непридатною для проживання.
Відповідачі проти позову заперечували, пояснивши, що ОСОБА_8, який за життя був батьком ОСОБА_2 і дідом ОСОБА_3, дозволив їм проживати в цьому будинку через відсутність іншого житла. У зв’язку із цим вони з малолітніми дітьми поселились у 2007 році в ті кімнати, які належали ОСОБА_8, зробили у них ремонт, провели газ та воду, а також прописались у цьому будинку і сплачують комунальні послуги.
Представник третьої особи проти позову заперечувала, вважаючи, що відповідачка ОСОБА_3 має право зі своїми малолітніми дітьми на проживання в спірному жилому будинку.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року позов задоволено частково. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з малолітніми дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виселено з жилого будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення суд керувався виключно нормами Закону України «Про власність», який втратив чинність. Крім того, суд, на думку апелянтів, неправомірно не застосував ст.ст. 402, 403, 405, 406 Цивільного кодексу України, оскільки право членів колишнього власника жилого приміщення користуватись цим жилим приміщенням є сервітутом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
_______________________________________________________________________________
Справа №22-ц/190/26/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Копичинський О.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам чинного законодавства.
Так, із матеріалів справи вбачається, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності подружжю ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в рівних частках (а.с.а.с.10,14), які не були виділені в натурі в установленому законом порядку (а.с.а.с.15-25).
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_8, який за життя був батьком ОСОБА_2 і дідом ОСОБА_3, в усній формі дозволив їм проживати в цьому будинку. У зв'язку з цим у 2007 році ОСОБА_2 і його дочка ОСОБА_3 з малолітніми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 поселилися в приміщення №1-1, 2-1 і 3-1 цього будинку, в яких зробили відповідний ремонт та провели газ і воду, а також прописалися у цьому будинку і сплачують комунальні послуги (а.с.а.с.9,24,45-48).
Згідно зі ст.156 Житлового кодексу України і ч.1 ст.405 Цивільного кодексу України - члени сім'ї власника жилої квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника квартири належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до вимог ст.64 ЖК Житлового кодексу України - до члена сім'ї наймача належить дружина (чоловік) наймача, їх діти. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 і ст.161 цього Кодексу - неповнолітні діти, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.150 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.
Згідно до ст.155 ЖК України - власники житлових будинків (квартир), які є у їх приватній власності, не можуть бути позбавлені права користування житловим будинком (квартирою).
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.09р. ОСОБА_9 подарувала належну їй Ѕ частку жилого будинку АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_5 яку остання зареєструвала в органах БТІ 12.08.09р.(а.с.10,11).
26.05.10р. ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на Ѕ частку цього жилого будинку в порядку спадкування за заповітом свого діда ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яку зареєстрував в органах БТІ 29.06.10р. (а.с.13,14).
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають, що громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей, інших осіб, і розпоряджаються своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власності можливо лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі) , що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку, користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а припинення права власності особи на будинок припиняє право власності членів її сім'ї на користування цим будинком. Тобто право членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідним від права самого власника.
Правильними є висновки суду і стосовно того, що згідно з ч. 4 ст.156 ЖК України можливе збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Відповідачі з малолітніми дітьми вселилися до жилого будинку як члени сім'ї його попереднього власника, членами сім'ї нових власників житла вони не являються.
Посилання відповідачів на те, що позивачі постійно зареєстровані в іншому житлі, суд правильно не прийняв до уваги, оскільки згідно з ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що зазначеними діями відповідачі чинять перешкоди позивачам у здійсненні своїх прав користування, володіння і розпорядження своєю власністю.
Судом встановлено, що малолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають зі своєю матір'ю ОСОБА_3 і знаходяться на її утриманні.
Зважаючи на це, з урахуванням вимог ч.2 ст.65, ст.161 ЖК України і ч.3 ст. 29 Цивільного кодексу України, суд правильно дійшов висновку, що відповідачі разом з малолітніми дітьми підлягають виселенню зі спірного жилого будинку без надання іншого житлового приміщення.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачі мають право користування спірним житлом на підставі сервітуту, який є обов’язковим і для нового власника житла, оскільки вказані доводи не підтверджені доказами.
Відповідно до ч.1 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Доказів того, що відносно майна ОСОБА_8 був у спосіб, передбачений законом, встановлений сервітут, апелянти не надали.
Згідно зі ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Оскаржуючи висновки суду, апелянти не надали допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Любобратцева Н.І. Філатова Є.В. Чистякова Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Вступна та резолютивна частини)
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи - Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з малолітніми дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з жилого будинку і зняття з реєстраційного обліку,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
З повним текстом ухвали сторони можуть ознайомитись через п’ять днів.
Судді: Любобратцева Н.І. Філатова Є.В. Чистякова Т.І.
_____________________________________________________________________________
Справа №22-ц/190/26/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Копичинський О.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.