Справа №22Ц- 9898/2010                                                                                   Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Категорія  41                                                                                                               Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

УХВАЛА

Іменем України

12 січня 2011 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:         Яворського М.А..

суддів                                     Ігнатченко Н.В., Верланова С.М.,  

при секретарі               Джафаровій Т.Г.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Національний університет Державної податкової служби України, Відділ Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, зміну договору найму, відкриття окремих особових рахунків на ізольовані житлові приміщення, окремих договорів про надання послуг з утримання житлового фонду,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_2  звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та просила суд постановити рішення, яким  встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме надати їй та її малолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користування житлову кімнату площею 19,2 кв. м., житлову кімнату площею 12,9 кв. м. відповідачу у справі; кухню разом із коридором площею 32,1 кв. м., ванну кімнату площею 3,2 кв. м., вбиральню площею 1,8 кв. м., а також кладову площею 1,7 кв. м.  залишити у загальному користуванні; просила змінити договір найму житла, зобов'язавши Національний університет Державної податкової служби України відкрити окремі особові рахунки на ОСОБА_2 з урахуванням малолітньої дитини ОСОБА_4 на житлову кімнату площею 19,2 кв. м. у спірній  квартирі, а ОСОБА_3 на житлову кімнату площею 12,9 кв. м. окремий особовий рахунок; зобов'язати Національний університет Державної податкової служби України укласти з нею з урахуванням малолітньої дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 окремі договори про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до виділених в їх користування ізольованих житлових приміщень та приміщень загального користування у квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди їй та її малолітній дитині ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь судові витрати;

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що спірна квартира не приватизована, з усіма зручностями, має загальну площу 66,6 кв. м., житлову площу 32,1 кв. м. і складається з приміщень, а саме : двох ізольованих житлових кімнат площею 19,2 кв. м. та 12,9 кв. м., коридор разом з кухнею площею 32,1 кв. м., ванної кімнати площею 3,2 кв. м., санвузла площею 1,8 кв.м., кладову площею 1,7 кв. м., лоджії площею 3,7 кв. м. З серпня 2008 року по даний час відразу після одержання відповідачем ордера на вселення її, малолітньої дочки, відповідача в квартиру № 25 як членів сім'ї відповідача, відповідач чинить їй з малолітньою дочкою перешкоди в користуванні цією квартирою, замінив замок у вхідних дверях квартири; не допускає її з малолітньою дочкою в квартиру, висловлюючи свою думку про те, що ця квартира належить тільки йому; застосовує до неї та до малолітньої дочки різні словесні погрози з метою недопущення їх до квартири, посилаючи на те, що він має створити нову сім'ю, якій ніде жити . У зв'язку із цим вона звернулася до Ірпінського суду, який 29.12.2008 року постановив рішення про вселення її з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1, куди вона 24 червня 2009 року була вселена виконавчою службою всупереч перешкодам відповідача в примусовому порядку. Однак відразу ж після залишення державним виконавцем спірної квартир, відповідач протягом 30 хвилин її відсутності знову змінив замок на вхідних дверях і в такий спосіб продовжує чинити перешкоди та мотивуючи це тим, що в м. Бровари є однокімнатна квартира і ніби для неї з дитиною цього достатньо. Особовий рахунок на спірну квартиру оформлений на відповідача. Посилаючись на положення ст. 104 ЖК України вважає, що зміна договору найму житлового приміщення і відкриття на її ім'я окремого особового рахунку на кімнату площею 19,2 кв. м. не порушить житлових прав і інтересів відповідача; відповідач не погоджується добровільно змінити договір найму житлового приміщення, хоча неодноразово повідомляв про свою згоду на поділ квартири з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки. Вказує, що на день звернення до суду між нею та відповідачем склався фактичний порядок користування спірною квартирою : відповідач займає жилу кімнату площею 12,9 кв. м., а вони з дитиною - жилу кімнату площею 19,2 кв. м., інші приміщення коридор, ванна, санвузол, кухня, кладова знаходяться у спільному користуванні; між нею та відповідачем постійно виникають сварки з приводу володіння та порядку користування квартирою.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від  17 листопада 2010 року  позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволено частково.

 Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та малолітній дитині ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивачка у справі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи постановлення рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, виділити їй та її дочці в користуванні ізольовану житлову кімнату площею 19.2 кв.м., залишивши у користуванні відповідача ізольовану житлову кімнату площею 12.9 кв.м., інші нежитлові приміщення залишити в спільному користуванні сторін, змінити договір найму житлового приміщення в спірній квартирі, зобов’язавши національний університет ДПА України  відкрити  окремі особові рахунки на займані ними житлові приміщення.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 12.08.2008 року № 208 "Про заселення та видачу ордерів на жилі приміщення 1-ої черги (120 квартир) 156-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 житловою площею 32,1 кв. м. ОСОБА_3, на сім'ю із 3-х осіб: він, дружина - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_4. 30 жовтня 2008 року ОСОБА_3 було видано ордер № 29 на вказану квартиру на склад сім'ї три особи - він, дружина ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_4

Встановлено, що шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний у встановленому законом порядку 17 лютого 2009 року.

Право користування вказаним житловим приміщенням мають сторони у вказаній справі ОСОБА_3, який зареєструвався в даній квартирі 02 серпня 2008 року та ОСОБА_2 , ОСОБА_4, які зареєструвалися 14 листопада 2008 року, що підтверджується довідкою №87 від 21 грудня 2009 року.

Судом також встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа Національний університет Державної податкової служби України про вселення та встановлення порядку користування жилим приміщенням позов задоволено частково, вселено ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_4, 2003 р. н. до жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, в решті позову відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2009 року рішення Ірпінського міського суду від 29 грудня 2008 року залишено без змін. Вказане рішення суду було виконано в примусовому порядку ВДВС Ірпінського МУЮ та вселено ОСОБА_2 з неповнолітньою ОСОБА_4 до житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.

Розглядаючи вказаний спір суд першої інстанції 17 листопада 2010 року  постановив у вказаній справі ухвалу, якою закрив провадження у вказаній справі в частині позовних вимог ОСОБА_2  щодо встановлення порядку користування спірною квартирою з підстав  передбачених ст.  205 ч.1 п.2 ЦПК України, а саме тому, що спір між позивачкою та відповідачем в цій частині уже вирішений судом та з цього приводу між вказаними ж сторонами постановлено Ірпінським міським судом рішення 29 грудня 2008 року,  яке набрало законної сили після перегляду його апеляційним судом  07 квітня 2009 року.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову та усунення позивачці та її неповнолітній дитині перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом  зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні вказаною квартирою законним та обґрунтованим.

Так відповідно до вимог ст.  64 ЖК України  ч лени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Так судом встановлено, позивачка ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_4 мають право на користування спірним житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, однак відповідач по справі чинить їм перешкоди у здійсненні цього права, тому суд першої інстанції, усуваючи перешкоди у користуванні позивачці та її дитині перешкод у користуванні вказаним житловим приміщення правомірно задовольнив позовні вимоги,  зобов’язавши  відповідача не чинити  перешкоди у користуванні житлом, тому рішення в цій частині є законним та обґрунтованим.

Що стосується доводів позивачки про неправомірність відмови у задоволенні її позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, то колегія суддів вважає  що апеляційна скарга не може бути задоволення в цій частині.

Так, відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 зазначила відповідачем у справі лише ОСОБА_3, разом з тим предметом  позову визначила зміну договору найму житлового приміщення,  стороною якого ( договору ) є Національний університет ДПС України. Суд першої інстанції розглядаючи вказаний спір на зазначене не звернув увагу  та не притягнув вказаного наймодавця в якості сторони ( відповідача ) у справі.

Згідно до ст. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Беручи до уваги що Національний університет ДПС України, який є відповідальним наймодавцем по спірній квартирі  не притягнутий  судом першої інстанції до участі в справі в якості відповідача, а також враховуючи,  що суд першої інстанції своєю ухвалою від 17 листопада 2010 року закрив провадження у даній справі в частині щодо встановлення порядку користування квартирою, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити вказаний спір у цій частині, так як  не праві покладати зобов’язання на особу, яка не є відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: