Справа № 22ц-448/2011р. Головуючий в 1 інстанції: Кутіщева Л.П.
Категорія - Доповідач – Коротенко Є.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: судді Коротенка Є.В.
суддів: Заіка В.В., Гаврилюка В.К.,
при секретарі – Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, усунення першкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ майна, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 5 жовтня 1991 року по 6 травня 2008 року він перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. 19 березня 1998 року в період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був оформлений тільки на відповідачку, оскільки він (позивач) був відсутній при укладені договору. З часу придбання квартири він постійно в ній проживав. В грудні 2007 року він припинив шлюбні відносини з відповідачкою та пішов із сім’ї. Але його особисті речі знаходилися в квартирі, він мав власний ключ, регулярно приходив у квартиру.
10 вересня 2008 року було з’ясовано, що відповідачка змінила замок, але ключі йому не дала, тому він не може користуватися квартирою та своїми речами.
Оскільки спірна квартира була придбана в період шлюбних відносин, позивач просив визнати за ним право власності на ? частку спірної квартири, усунути перешкоди в користуванні, зобов’язавши відповідача надати йому ключ. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 1500 гри., посилаючись на те, що відповідач порушує його право власності, обмежила в забезпеченні нормальних умов для існування, він позбавлений можливості користуватися належним йому майном, з приводу чого зазнав певних моральних страждань, став нервовим, дратівливим.
ОСОБА_2 заявила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ майна та відшкодування моральної шкоди та (з урахуванням змін та доповнень) просила визнати за нею право власності на 3/4 частки спірної квартири, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. При цьому ОСОБА_2 просила суд відійти від засади рівності часток подружжя, врахувати що вона є інвалідом 3 групи, спільний з позивачем син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, також інвалід дитинства.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, усунення першкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ майна, відшкодування моральної шкоди були задоволені частково.
Суд в изнав за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки, а за ОСОБА_2 - на 3/5 частки квартири АДРЕСА_1 та з обов’язав ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від зазначеної квартири.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд відмовив.
Частково не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на нього, вважає його часткового незаконним та необгрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, прохає його змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі та відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги положення ст.ст.60, 68 Сімейного кодексу України та зробив правильний висновок про те, що квартира АДРЕСА_1 є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Але при поділі зазначеного майна, на думку судової колегії, Лутугинський районний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, дійсно, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст.70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування .
Застосовуючи зазначені норми права, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи з дитинства, як і син сторін, що мешкає із матір’ю. Але при цьому суд не прийняв до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, як і відсутні докази на підтвердження інших обставин, що дійсно мають істотне значення для справи.
Приймаючи до уваги факт сумісного проживання з ОСОБА_2 дитини сторін, суд першої інстанції не звернув увагу на наявність умови застосування цієї норми права – ?.. за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування” (ч.3 ст.70 СК України).
Будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір аліментів, які одержує ОСОБА_2 від ОСОБА_1 на утримання сина, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, суду надано не було. Навпаки, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 регулярно та вчасно сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі 25 % від заробітної плати (а.с.67), з позовами щодо збільшення розміру аліментів ОСОБА_2 до суду не зверталась, як і не зверталась до суду з позовами щодо участі ОСОБА_1 у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні спору про поділ майна сторін необгрунтовано відступив від засади рівності часток подружжя та збільшив частку майна ОСОБА_2
При цьому, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки, на думку судової колегії, відсутні правові підстави для цього.
Згідно з п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, п ідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне а пеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року задовольнити частково, рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року змінити, скасувати його в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/5 частки, а за ОСОБА_2 – на 3/5 частки квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, усунення першкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ майна, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року змінити, скасувати його в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/5 частки, а за ОСОБА_2 – на 3/5 частки квартири АДРЕСА_1. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 за кожним.
В іншій частині рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: