Справа № 22ц-439/2011р.           Головуючий в 1 інстанції: Матвєйшина О.Б.  

Категорія_________                                   Доповідач: Коротенко Є.В.                                                                                                                            

  У Х В А Л А  

Іменем  України  

11 січня 2011 року            

 Судова колегія судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого –  судді Коротенка Є.В.

суддів – Заіка В.В., Гаврилюка В.К.

при секретарі – Давиденко К.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 14 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” про зобов’язання вчинити певні дії,

встановила:  

 У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2008 року він уклав із відповідачем кредитний договір № LGVPGA000000001, за яким Банк надав йому строком до 19 березня 2019 року кредит з умовою сплати за користування кредитом процентів у розмірі 16,08 % річних.

Проте з 02 березня 2009 року відповідач у порушення вимог закону та без його згоди в односторонньому порядку збільшив розміри процентних ставок за користування кредитами до 29,52 % річних.    

Позивач просив зобов’язати відповідача відновити розміри процентних ставок за користування ним кредитами згідно умов договорів і здійснити відповідні перерахунки процентів за користування кредитами.                                                                                               

Р ішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 14 червня 2010 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” звернулось з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.    

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».  

Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів  в односторонньому порядку є нікчемною.    

Встановлено, що 19 травня 2008 року позивач уклав із відповідачем кредитний договір №  LGVPGA000000001, за яким одержав строком до 19 березня 2019 року 396365 грн. 20 коп. під заставу нерухомості та 46714 грн. 47 коп. на сплату страхових платежів з умовою сплати за користування кредитом процентів у розмірі 16,08 % річних (а.с.12-18).

Пунктом 2.3.1 кредитного договору дійсно передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.    

Також встановлено, що 08 січня 2009 року (що убачається із дати поштового штемпелю на поштовому конверті – а.с.34) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило позивачу лист № 25.0.0.0/1-294 від 31.12.2008 року, яким повідомило ОСОБА_1 про те, що з 02 березня 2009 року процентна ставка за кредитом для нього становитиме 29,52 % річних (а.с.33).  

Проценти за користування кредитом у розмірі 29,52 % річних ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочало нараховувати позивачу з 02 березня 2009 року.    

 Таким чином, на час направлення позивачу листа щодо збільшення процентної ставки – 8 січня 2009 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було достовірно відомо про те, що 9 січня 2009 року набирає чинності  Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» і збільшення банком розміру процентів за кредитними договорами у односторонньому порядку з 02 березня 2009 року є незаконним, оскільки на той час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.    

Тобто дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення процентної ставки з 02 березня 2009 року до 29,52 % річних за кредитним договором № LGVPGA000000001 від 19 травня 2008 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», є неправомірними, а заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” є, відповідно, обгрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи,         будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.      

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:  

 Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 14 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” про зобов’язання вчинити певні дії відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 14 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції:  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

    Головуючий:  

    Судді: