Справа № 22ц-2485/2006 р.                                                      Головуючий у 1-їй  інстанції

Категорія 42                                                                               суддя Присяжная Ж.І.

                                                                                Доповідач суддя Повєткін В.В.                                                                    

РІШЕННЯ   

                                    ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 липня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді:                         Перцової В.А.

Суддів:                                               Повєткіна В.В., Архипова В.В.

При секретарі:                                    Сидоренко А.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-1214

на рішення Кіровського районого суду М.Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1214 про стягнення грошової компенсації, -

Встановила :

У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації за неодержане речове майно, посилаючись на те, що при звільненні у грудні 2004 року зі складу Збройних Сил України йому не було виплачено компенсацію за належне йому речове майно під час проходження служби з 1996 року у сумі 5008,07 грн. відповідно до вимог ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.2-3).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року позов ОСОБА_1. задоволено, на його користь з військової частини А-1214 стягнуто заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове майно у сумі 5008,07грн. (а.с.25-27).

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і поста­новити нове рішення про відмову в позові, оскільки судом, на його погляд, невірно застосовано норми матеріального права (а.с.30-32).

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановлюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що:

відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач, я:< військовослужбовець, мав право отримувати речове майно або грошову компенсацію замість нього;

згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року визнані неконституційними положення ст.58 Закону України "Про державний бюджет на 2001 рік" в частині зупинення дій положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій та гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

з 1998 року позивач речове майно не одержував, тому має право на ком­пенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5008,07 грн.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України, суд першої інстанції не врахував, що цим рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), саме положення ст.58 Закону України "Про Дер­жавний бюджет України на 2001 рік" щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

При цьму суд першої інстанції не звернув увагу на те, що не визнані неконституційними і не скасовані положення ст.2 Закону України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", про зупинення з дня набрання цим законом чинності, тобто з 11 березня 2000 року, дії ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права військовослужбовця на одержання грошової компенсації замість речового майна.

Тому висновки суду першої інстанції про стягнення компенсації без враху­вання зупинення з 11 березня 2000 року права військовослужбовця на одержання грошової компенсації замість речового майна є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині є необгрунтованними і в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно довідки позивач не отримав речове майно на суму 5008,07 грн., в тому числі станом на 11 березня 2000 року - 13 одиниць найменування майна на суму 1497,04 грн. (а.с.19).

Враховуючи наведене та відсутність до ухвалення рішення заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів відповідно до вимог ч.3,4 ст.267 ЦК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 1497,04 грн., тобто в частині стягнення грошової компенсації замість речового майна, неодержанного позивачем станом на 11 березня 2000 року.

У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом зменьшення розміру компенсації за неодержане речове майно з 5008,07 грн. до 1497,04 грн.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1214  - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року - змінити, зменьшити розмір стягнутої з Військової частини А-1214 на користь ОСОБА_1 компенсації за неодержане речове майно з 5008,07 грн. до 1497,04 грн., відмовивши ОСОБА_1 в решті позовних вимог до Військової частини А-1214 про стягнення грошової компенсації.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.