КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7992/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.М.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з позовом до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 29 вересня 2010 року №109621.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки винесена відповідачем постанова про застосування фінансових санкцій від 29 вересня 2010 року №109621 прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті».
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з даним висновком.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2010 року о 14 год. 35 хв. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області на підставі завдання на перевірку від 03 вересня 2010 року №114192 було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В результаті перевірки встановлено, що автомобіль «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1, був облаштований як таксі, про що свідчив розпізнавальний ліхтар встановлений на даху даного автомобіля, та використовувався без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки складено акт від 05 вересня 2010 року. На підставі якого прийнято оскаржувану позивачем постанову.
Згідно з ст. 39 та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 34 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Згідно з ч. 14 ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування і з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі по тексту –Порядок). Відповідно до п. 3 даного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, міст Києва та Севастополя.
Пунктом 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пункт 8 Порядку передбачає, що керівник органу державного контролю видає перед проведенням планової або позапланової перевірки наказ про утворення комісії з проведення перевірки суб’єкта господарювання та підписує завдання на перевірку, яке реєструється в журналі обліку.
Завдання на перевірку видане 03 вересня 2010 року та зареєстроване за №114192, що свідчить про наявність у інспекторів правової підстави для проведення перевірки.
Колегія суддів вважає, що позивач дійшов помилкового висновку, що відповідач повинен був повідомити його про дату проведення перевірки. З аналізу наведених вище нормативно-правових актів не вбачається такого обов’язку відповідача.
Крім того, завданням відповідача є здійснення державного контролю за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту. У зв’язку з цим посадовим особам позивача згідно з п. 36 Порядку надано право: безперешкодно відвідувати суб'єктів господарювання для проведення перевірок з питань, що належать до їх компетенції, за умови пред'явлення службового посвідчення та завдання на перевірку; проводити перевірку транспортного засобу, у тому числі з його зупиненням, згідно із завданням на перевірку; знайомитися з документами, на підставі яких суб’єкти господарювання провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, та отримувати їх копії; відповідно до закону на безоплатний проїзд під час проведення перевірки транспортних засобів.
Згідно пунктів 21, 25-27 Порядку, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт. Справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб’єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи листом від 14 вересня 2010 року. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази поважності причин не прибуття відповідача до приміщення Головавтотрансінспекції у Житомирській області для розгляду справи.
На підставі акту від 05 вересня 2010 року №193884, за наслідками розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанову від 29 вересня 2010 року про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 510 грн.
Пунктом 29 Порядку, передбачено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з супровідним листом Головавтотрансінспекції у Житомирській області від 29 вересня 2010 року №3966/63 на адресу позивача було направлено копію оскаржуваної постанови. Поштове відділення прийняло зазначені документи для відправки 30 вересня 2010 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою, з якою ці повноваження надані.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та судом апеляційної інстанції відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий
Судді