Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 2 - 109/11

10 січня 2011 року                                 м. Тячів

    Тячівський районний суд Закарпатської області в особі

    головуючого:                   судді Ляшко С.М.

при секретарі:         Пальонна М.Є.

з участю адвоката:         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення із житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про виселення із житлового будинку.

    В своєму позові позивачка просить суд постановити рішення, яким виселити  ОСОБА_5 із будинку АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення для проживання.

Свої вимоги мотивує тим, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 був куплений нею та її першим чоловіком ОСОБА_5, про що свідчить договір купівлі-продажу від 16 березня 1988 року посвідчений Грушевською сільською Радою.

Чоловік її, ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті вона отримала свідоцтва про право на спадщину на 1\2 частину вищевказаного житлового   будинку з надвірними спорудами. Таким чином на даний час їй в цілому належить вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

Після смерті чоловіка у 2001 році вона одружилася із відповідачем ОСОБА_3 і стали разом проживати у її власному будинку. На початку спільного життя відповідач поводив себе добре, не п’янствував, а останній рік відповідач п’є, влаштовує у хаті сварки скандали, виганяє її із моєї хати і вона вимушена була покинути його і піти жити до своєї сестри у с. Глибокий Потік. 18 серпня 2010 року за рішенням Тячівського районного суду вона з відповідачем розлучилася. На даний час вона має намір повернутися проживати до свого будинку, але відповідач створює їй перешкоди, не пускає її у будинок, тому вона вимушена звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним для особистого проживання і членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

На сьогоднішній день відповідач не являється членом її сім’ї. Припинення сімейних відносин не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Відповідно до ст. 162 ЖК України їй необхідно укласти угоду з відповідачем про користування житловим приміщенням. Оскільки він поводить себе погано, не дає їй користуватися своєю власністю вона не намірена залишити його проживати у своєму будинку. Відповідно до ст. 157 ЖК України «членів сім’ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст. 116 ЖК України. Виселення проводиться без надання іншого приміщення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від           12 квітня 1985 року п. 23 ч.4 - для розірвання договору найму житлового приміщення за вимогою наймодавця з мотиву систематичного порушення наймачем або членом його сім’ї правил співжиття не потрібно, щоб у відношенні до відповідачів попередньо застосовувалися заходи попередження і громадського впливу, зазначені в ч. 1 ст. 116 ЖК України.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з’явився, не повідомив суд про причини неявки, тому суд вважає, що справу слід розглянути у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок /а.с.7/.

Із позовної заяви позивачки ОСОБА_2 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 останній рік вживає спиртні напої, влаштовує у хаті сварки, скандали, виганяє позивачку із її хати, внаслідок чого позивачка вимушена була покинути свій будинок і піти жити до своєї сестри у с. Глибокий Потік. На даний час позивачка ОСОБА_2 має намір повернутися проживати до свого будинку, але відповідач створює їй перешкоди, не пускає її у будинок.

Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів, про те що він не виганяє позивачку із її хати, не створює їй перешкоди, не пускає її у будинок.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, - громадяни, які мають у приватній власності  будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею)  для  особистого проживання  і  проживання  членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією  власністю  на  свій розсуд:   продавати,  дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.  

Згідно ч.1 ст.116 ЖК України, - якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб  провадиться без надання іншого жилого приміщення.

    Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід висилити із будинку          АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення для проживання.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 116, 150 ЖК України, ст. 386 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_5 із будинку АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення для проживання.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Тячівського

  районного суду:                             С.М. Ляшко