Справа N 2-а-10
2011 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2011 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Чиньонова О.В.,
при секретарі Чабан О.Г.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік. В обґрунтування позову зазначено, що позивачка має статус “Учасника війни” і відноситься до категорії ветеранів війни. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона має право щорічно до 5 травня отримувати щорічну грошову допомогу у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак у 2010 році їй відповідачем було виплачено 120 гривень. Просить суд стягнути з УПСЗН Тельманівської райдержадміністрації недоотриману суму одноразової грошової допомоги за 2010 рік у сумі 1998 гривень.
Сторони в судове засідання не з’явились. Позивачка надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягала.
В ідповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів не надав до суду ні заперечення проти позову, ні заяву про визнання позову. Відповідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є учасником війни і користується пільгами встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом № 3551-ХІІ до 5 травня у 2007 році - 55 гривень, у 2008 році -65 гривень, у 2009 році-70 гривень..
Як зазначає сама позивачка, у 2010 році відповідачем їй була виплачена грошова допомога до 5 травня у розмірі 120 гривень.
Правовий статус учасника війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги для учасників війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 14 якого передбачає пільги учасникам війни.
Відповідно до ч. 20 ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах,
які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 38 розділу ІV Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 травня 2010 року N 2254-VI встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України від 7 .04.2010р. № 299 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2010 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", учасникам війни здійснюється у розмір 120 гривень.
Зазначені положення Закону України, до моменту виплати разової грошової допомоги, а саме до 5 травня 2010 року, не визнане неконституційним. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд застосовує положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що пунктом 38 розділу IV Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 13 травня 2010 року N 2254-VI фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення пункту 38 розділу IV Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 13 травня 2010 року N 2254-VI.
За таких обставин суд вважає, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік позивачу здійснена суб’єктом владних повноважень на підставі, в межах та у спосіб передбачених законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6,8,9,10,11,12, 13,14,15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік у розмірі 1998 гривень відмовити, як такому, що не ґрунтується на законі.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя