Справа № 2-82
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2010 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Чиньонова О.В.,
при секретарі Чабан О.Г.,
представника відповідача за довіреністю Чероватенко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар'єр” про стягнення середнього заробітку, компенсації, відсотків по кредиту, виконавчого збору та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
12 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Тельманівського районного суду з позовною заявою до ВАТ “Тельманівський кар'єр” про стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди. В судовому засіданні 6 травня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі провадження просив закрити, посилаючись на те, що 29 вересня 2009 року заробітна плата була перерахована відповідачем на його зарплатну карту, надав суду доповнення до позовних вимог, в яких зазначив, що наказом № 798/к ВАТ “Тельманівський кар'єр” від 6 серпня 2009 року він був звільнений з роботи згідно п.2 ст.40 КЗпП України. В порушення ст.116 цього Кодексу, відповідач в день звільнення не призвів з ним розрахунок усіх сум що належали йому від підприємства. Про нараховані суми ні письмово, а ні усно повідомлений не був. 7 серпня 2009 року йому було виплачено 1973,00 гривень, але ця сума тільки 1/3 частини від суми, яку йому повинно було сплатити підприємство. На неодноразові звернення керівництво кар'єру не реагувало, що і стало причиною звернення з позовом до суду. 29 вересня 2009 року підприємство перерахувало на його рахунок заборгованість по зарплаті у розмірі 4120,00 гривень, не повідомивши його про це. Згідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, вважає, що ВАТ “Тельманівський кар'єр” повинен сплатити йому середній заробіток з 8 серпня 2009 року по 28 вересня 2009 року. Згідно ст.115 КЗпП України “Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шість календарних днів. Згідно його особистого рахунку в АБ “Експрес-Банк”, перерахування заробітної плати були призведені: 23.02.2009 р. у розмірі 15 гривень; 04.03.2009 р. - 320 гривень; 13.03.2009 р.-45 гривень; 16.03.2009 року- 80 гривень; 24.03.2009 р.- 550 гривень; 31.03.2009р. - 1893 гривень; 21.05.2009 р.-386 гривень; 12.06.2009 р.-165 гривень; 07.08 2009 р.-1973 гривень. Таким чином заборгованість підприємства перед робітниками передбачає виплату компенсації у випадках затримки по виплаті заробітної плати більше місяця, якщо індекс інфляції в цей період склав більше 1%, а також тягне за собою кримінальну відповідальність. Вважає, що підприємство повинно компенсувати йому несвоєчасну виплату заробітної плати за період з січня 2009 року по 6 серпня 2009 року. Не своєчасна виплата заробітної плати, завдала йому моральної шкоди, що виразилася в тому, що він як тяжкохворий не міг придбати ліки, вітаміни для лікування, висококалорійні продукти харчування, не міг собі дозволити пройти курс лікування в обласному медичному закладі, в результаті став інвалідом 2 групи. Щоб якось вижити був вимушений брати гроші в борг, які не мав змоги повернути в вчасно, через це втрачав довіру людей. В період цього часу, був вимушений взяти гроші в кредит в “ПриватБанку” у сумі 480 гривень, а віддавав уже суму 560,45 гривень. Фінансові труднощі, призвели до конфлікту в родині, тому що він не міг забезпечити нормальне життя дружині та дочці. В результаті, згідно до наданого до суду позову, з нього було стягнуто аліменти на утримання доньки, а також стягнуті судові витрати у розмірі 250 гривень. Просить суд зобов'язати ВАТ “Тельманівський кар'єр” виплатити йому середній заробіток з 6 серпня 2009 року по 28 вересня 2009 року; а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2009 року по 6 серпня 2009 року; сплатити проценти по кредитній заборгованості у розмірі 80,45 гривень; виплатити йому виконавчий збір у розмірі 250 гривень, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.
В судовому засідання позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні своїх вимог наполягав.
В судовому засіданні представник відповідача по довіреності позов визнала частково, надала до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки позивач, заявляючи про спричинення йому моральної шкоди, не надав розрахунок моральної шкоди, а також не надав доказів на які він посилається в позовній заяві. Позивачем не доведений факт порушення зобов'язань Відповідачем, причинного зв'язку між порушенням зобов'язань Відповідачем і відношенням Позивача з третьою особою. Таким чином, у відповідача відсутній склад правопорушення , необхідний для стягнення моральної шкоди.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з 24 вересня 2003 року по 6 серпня 2009 року працював електрогазозварювальником у ВАТ “Тельманівський кар'єр”, що підтверджується копіями наказів № 383 від 24 вересня 2003 року “Про прийняття на роботу” та № 798 від 6 серпня 2009 року “Про звільнення”.
Згідно довідки № 537 від 14 квітня 2010 року, наданої ВАТ “Тельманівський кар'єр”, ОСОБА_2 працював на ВАТ “Тельманівський кар'єр” з 24 вересня 2003 року по 6 серпня 2009 року на посаді електрогазозварювальника ПУ №2. Наказом № 798/к від 6 серпня 2009 року звільнений згідно п.2 ст.40 КЗпП України. На час звільнення ОСОБА_2 підприємство мало заборгованість з виплати заробітної плати за квітень у розмірі 1983 гривні, за травень – 21 гривню, за червень 2009 року - 23 гривні, за липень - у розмірі 2998 гривень, за серпень – 1068 гривень, але станом на 29 вересня 2009 року ВАТ “Тельманівський кар'єр” не має заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 Згідно наданої суду довідки ОСОБА_2 було перераховано на картковий рахунок 1973 гривні за платіжним дорученням № 1331 від 07 серпня 2009 року та 4120 гривень за платіжним дорученням № 1794 від 29 вересня 2009 року.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно довідки про розрахунок середньої заробітної плати № 894 від 2 червня 2010 року, наданої ВАТ “Тельманівський кар'єр”, ОСОБА_2 з 6 серпня 2009 року по 29 вересня 2009 року було нараховано 2024 гривні 96 корійлк. Обов'язкові платежі склали 365 гривень 70 копійок, які складаються з: внесків до УПФ - 40 гривень 50 копійок; внесків до ФСС по ВПТ - 20 гривень 25 копійок; внесків до ФСС на випадок безробіття - 12 гривень 15 копійок; податку з доходів фізичних осіб – 292 гривні 80 копійок. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, належних позивачу при звільненні, за період з 6 серпня по 28 вересня 2009 року у розмірі 1659 гривень 26 копійок.
З наданих відповідачем доказів, вбачається, що робітникам підприємства за рахунок фонду оплати праці нараховувалася компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу інфляції за кожен місяць затримки виплати заробітної плати, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Не підлягає задоволенню і позов в частині стягнення з відповідача відсотків по кредитній заборгованості позивача у розмірі 80 гривень 45 копійок і виконавчого збору у розмірі 250 гривень, оскільки судом встановлено, що судовий збір позивачем сплачено не було. До того ж, суд вважає недоведеним той факт, що заборгованість позивача перед кредитною установою утворилася з вини відповідача.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням обґрунтувань, які наведені позивачем, суд вважає, що сума моральної шкоди повинна відповідати розміру моральних страждань позивача, тому суд стягує з відповідача на користь позивача 300 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у вигляді держаного мита у розмірі 51 гривні і 8 гривень 50 копійок, а всього в сумі 59 гривень 50 копійок, та на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька в Донецькій області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 120 гривень.
На підставі викладеного, ст.ст.116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» про стягнення середнього заробітку, компенсації, відсотків по кредиту, виконавчого збору та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» (ІПН 046286805437, свідоцтво № 07122128, р/р 26000301711641 у Кальміуському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 335322, код ЗУКПО 04628681) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, належних йому при звільненні, за період з 6 серпня по 28 вересня 2009 року у розмірі 1659 (тисяча шістсот п’ятдесят дев’ять) гривень 26 копійок.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» (ІПН 046286805437, свідоцтво № 07122128, р/р 26000301711641 у Кальміуському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 335322, код ЗУКПО 04628681) на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 300 (триста) гривень.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» (ІПН 046286805437, свідоцтво № 07122128, р/р 26000301711641 у Кальміуському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 335322, код ЗУКПО 04628681) на користь держави судовий збір у вигляді держаного мита у розмірі 51 гривні і 8 гривень 50 копійок, а всього в сумі 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 50 копійок.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» (ІПН 046286805437, свідоцтво № 07122128, р/р 26000301711641 у Кальміуському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 335322, код ЗУКПО 04628681) на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька в Донецькій області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Повне рішення складено 16 червня 2010 року, його вступна та резолютивні частини були проголошені в судовому засіданні 11 червня 2010 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Тельманівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, без попереднього подання такої заяви.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано в 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя