№ 2-5018

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року                                                                                 Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Приходченко О.С.

при секретарі Марченко В.А.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом органа опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи комунальний заклад «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» та прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська, про позбавлення батьківських прав та за позовом комунального закладу «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

    Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 26 травня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи КЗ «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» та прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська, про позбавлення батьківських прав. 15 вересня 2010 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, КЗ «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про стягнення аліментів.

Позивач за первісним позовом у своєму позові, а його представник у ході судового засідання 18 жовтня 2010 року, посилалися на те, що на обліку у службі у справах дітей Ленінського району м. Дніпропетровська знаходиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який залишився без батьківського піклування. Дитина з березня 2009 року знаходиться в «Спеціалізований Будинок дитини № 1» на повному державному забезпеченні. Батьки дитини відповідачі по справі знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, постійного місця проживання та роботи не мають. Мати дитину у дитячому будинку дитину практично не відвідує, батько дитину не відвідував жодного разу. Відповідачі долею свого сина не цікавляться, не піклуються про стан його здоров’я, вихованням не займаються, матеріальну допомогу на його утримання не надають, ухиляючись від виконання своїх батьківських обов’язків. Висновком органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради визнано за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачів у відношенні їх малолітнього сина ОСОБА_1 Позовні вимоги третьої особи представник позивача підтримала, вважає їх обґрунтованими. Позивач у своєму позові, а його представник у ході судового засідання, просили позбавити відповідачів батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 та стягнути з них аліменти на користь ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі по 700 гривень з кожного, задовольнивши вимоги первісного позову та позову третьої особи.

    Відповідач ОСОБА_2 у ході судового засідання 18 жовтня 2010 року позовні вимоги за первісним позовом не визнала, з позовними вимогами за позовом третьої особи погодилася, зазначила, що дитину у дитячому будинку дійсно відвідувала, але дуже рідно, також рідко телефонувала, зі святами сина не поздоровляла, матеріальну допомогу не надавала через відсутність коштів, а також через те, що їй про необхідність матеріального забезпечення дитини ніхто не казав, вихованням та лікуванням дитини не займається. У ході судового засідання просила суд у задоволенні позовних вимог первісного позову відмовити, позовні вимоги за позовом третьої особи про стягнення аліментів задовольнити. У своїй заяві до суду 27 жовтня 2010 року справу просила розглянути за її відсутності, позовні вимоги визнала.

    Відповідач ОСОБА_3 у ході судового засідання 18 жовтня 2010 року позовні вимоги за первісним позовом не визнав, з позовними вимогами за позовом третьої особи погодився, зазначив, що дитину у дитячому будинку жодного разу не відвідував, будь-які обґрунтовані причини невідвідування дитини не навів, матеріальну допомогу на утримання сина не надає, його вихованням та лікуванням не замається. У ході судового засідання просив суд у задоволенні позовних вимог первісного позову відмовити, позовні вимоги за позовом третьої особи про стягнення аліментів задовольнити. У своїй заяві до суду 27 жовтня 2010 року справу просив розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнав.

    Представник третьої особи КЗ «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» у судовому засіданні 18 жовтня 2010 року позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідач ОСОБА_2 свого сина відвідує дуже рідко, інколи телефонує, відвідування нетривалі, відповідачем ОСОБА_3 дитина взагалі не відвідувалася жодного разу, про свідчить копія журналу відвідувань, матеріальну допомогу на утримання сина відповідачі не надають, його вихованням та лікуванням не займаються, тобто ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків. Представник третьої особи позовні вимоги первісного позову та позову третьої особи підтримав та просив їх задовольнити.

    Третя особа прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська у ході судового засідання позовні вимоги підтримала, вважає можливим та доцільним позбавити відповідачів батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 та стягнути з них аліменти на користь дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 700 гривень з кожного.

    Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги первісного позову та позову третьої особи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за наступних підстав.

    Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 – батько та ОСОБА_2 – мати, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 12).

    Батьки дитини знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, офіційно не працюють, вихованням та утриманням дитини не займаються.

    ОСОБА_2 25 листопада 2008 року звернулася до служби у справах дітей з заявою про влаштування дитини (а.с. 9). ОСОБА_3 з аналогічною заявою звернувся 30 січня 2009 року (а.с. 9 зворот).

Рішенням виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 105 від 25 лютого 2009 року на підставі заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 було влаштовано до будинку дитини з ураженням центральної нервової системи до досягнення ним чотирирічного віку на повне державне утримання з подальшим переведенням в дитячий будинок, школу-інтернат або будинок інвалідів (а.с. 11).

Відповідно до актів № 2 від 12 січня 2010 року та № 42 від 31 березня 2010 року ОСОБА_1 в КЗ «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» знаходиться з 27 березня 2009 року (а.с. 6, 6 зворот).

За час перебування дитини в притулку відповідач ОСОБА_2 відвідувала сина 8 квітня 2009 року, 17 травня 2009 року, 16 квітня 2010 року, 17 травня 2010 року, 9 вересня 2010 року, 20 жовтня 2010 року, дзвонила 5 листопада 2009 року, 15 січня 2010 року, 10 лютого 2010 року, що підтверджується актами № 2 від 12 січня 2010 року, № 42 від 31 березня 2010 року, № 77 від 30 липня 2010 року, № 104 від 27 жовтня 2010 року та ксерокопією журналу відвідувань, але забрати його до себе на виховання бажання не виявляла. Відповідач ОСОБА_3 відповідно до наданих суду відомостей жодного разу сина не відвідував та не телефонував йому. На теперішній час відповідачі не приймають участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, ухиляючись від виконання своїх батьківських обов’язків.

Своїм висновком № 1/14-457 від 20 травня 2010 року орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав у відношенні їх малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

    На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

    Як вбачається з пояснень осіб, які беруть участь у справі, висновку органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, відповідачі вихованням дитини не займаються, в матеріальному забезпеченні, навчанні та розвитку участі не приймають, тобто ухиляються від виконання обов’язків по вихованню дитини. Не заслуговують на увагу заперечення відповідачів проти первісного позову, оскільки у ході судового засідання ними не було доведено дійсність їх намірів стосовно виховання, піклування та матеріального забезпечення їх неповнолітнього сина. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає можливим позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_1

    Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

    Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

    Син відповідачів ОСОБА_1 неповнолітній, свого постійного доходу не має, знаходиться на утриманні та вихованні держави, відповідачі офіційно не працюють, мають нерегулярний, мінливий дохід, тому суд вважає можливим стягнути з відповідачів аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України – рахунок № НОМЕР_1 у філії – Лівобережному відділенні № 8420 ВАТ «Державний ощадний банк України» у твердій грошовій сумі у розмірі по 700 гривень щомісячно з кожного до досягнення повноліття ОСОБА_1.

    Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідачів на користь та утримання сина з дня подання позову третьою особою, тобто з 15 вересня 2010 року.

    На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

    П. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

    З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    Позивачі звільнені від сплати судового збору (п.п. 5, 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито») та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (п. 4 ч. 3, абз. 1 ч. 5 ст. 81 ЦПК України), тому з відповідачів на користь держави у рівних частках підлягають стягненню судовий збір у розмірі 59 гривень 50 коп (51 гривня + 8 гривень 50 коп = 59 гривень 50 коп) – п.п. «а», «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень – п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року.

    На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165, ч. 2 ст. 166, ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 191 СК України, п. 4 ч. 3, абз. 1 ч. 5 ст. 81, ч. 3 ст. 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, п.п. «а», «д» п. 1 ч. 1 ст. 3, п.п. 5, 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги первісного позову та позову комунального закладу «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» задовольнити.

    Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Дніпропетровська, аліменти на користь та утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України – рахунок № НОМЕР_1 у філії – Лівобережному відділенні № 8420 ВАТ «Державний ощадний банк України» у твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_1, починаючи стягнення з 15 вересня 2010 року.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на користь та утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України – рахунок № НОМЕР_1 у філії – Лівобережному відділенні № 8420 ВАТ «Державний ощадний банк України» у твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_1, починаючи стягнення з 15 вересня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 29 гривень 75 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 29 гривень 75 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 60 гривень.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                      Суддя