№ 2-4481

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2010 року                                                                       Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Приходченко О.С.

при секретарі Марченко В.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 квітня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позивач у своєму позові та у ході попереднього судового засідання посилалася на те, що з відповідачем знаходилася у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2006 року, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2010 року шлюб розірвано, вона та відповідач є батьками двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружні стосунки між сторонами було припинено у серпні 2009 року, проживають вони окремо. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей участь приймає у недостатньому рівні. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, до досягнення дітьми повноліття, задовольнивши позов.

    Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, з доводами, викладеними у позовній заяві, погодився, позовні вимоги просив задовольнити.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2006 року, про що свідчить копія свідоцтва про одруження (а.с. 4). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2010 року шлюб розірвано. Сторони мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

Сторони подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо з серпня 2009 року.

    На теперішній час позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїми неповнолітніми дітьми (а.с. 7), займається їх вихованням та утриманням. Відповідач на утримання дітей регулярну матеріальну допомогу не надає, на теперішній час їх вихованням не займається.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

    Діти сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неповнолітні, свого постійного доходу не мають, знаходяться на утриманні своєї матері, яка потребує матеріальної допомоги з боку відповідача на утримання дітей, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в розмірі ? частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

    При таких обставинах суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення.

    Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей з дня подання позову, тобто з 21 квітня 2010 року.

    На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

    П. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

    З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

    На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору та згідно з п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України – від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривні – п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень – п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України, п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року , ч. ч. 2, 3 ст. 88, ч. 4 ст.130, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 209, 212-215, 218, п. 1 ч. 1 ст. 367,  п. 5 Прикінцевих та перехід них положень ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_5 та ОСОБА_4, починаючи стягнення з 21 квітня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120 гривень.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя