Справа  № 22ц-1189\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:  Мамонова  О.Є.

Доповідач:   Редька А.Г.

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний  суд  Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва О.К., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

з участю: представника позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року у справі за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" до  ОСОБА_1  про стягнення 229,92 грн збитків,

встановив:

У квітні 2006 року Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта" звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з ОСОБА_1     229,92 грн у відшкодування збитків.

Посилалися, що у вересні 2005 року підприємство помилково виплатило ОСОБА_1     229,92 грн у відшкодування втраченого поштового відправлення, яке  ОСОБА_1 відправила з Чернігова до Португалії 7 травня 2005 року, але в подальшому з'ясувалося, що поштове відправлення   ОСОБА_1  тривалий час зберігалося на підприємстві зв'язку у Португалії та у серпні 2005 року було повернуто в Україну за неможливості вручити адресату. ОСОБА_1 пропонувалася забрати своє поштове відправлення та повернути виплачені гроші, але вона відмовилася.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року позов підприємства „Укрпошта" задоволено та з  ОСОБА_1 стягнуто на користь Українського державного підприємства зв'язку „Укрпошта" 229,92 грн у відшкодування збитків та 81 грн у відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі   ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1  належить до задоволення, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального закону, що призвело до неправильного вирішення справи.  Задовольняючи вимоги підприємства „Укрпошта" суд першої інстанції послався, що втрачене міжнародне поштове відправлення ОСОБА_1, за яке підприємство виплатило відправнику відшкодування у розмірі 229,92 грн, згодом було знайдено і відправник повинен повернути суму відшкодування при поверненні йому поштового відправлення.

Проте, такий висновок суду першої інстанції суперечить законодавству, що врегульовує надання послуг поштового зв'язку.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1     7 травня 2005 року через Чернігівський поштамт відправила до Португалії дрібний пакет, згодом на її запит підприємство зв'язку повідомило, що відправлення втрачено та 9 вересня 2005 року  ОСОБА_1  виплачено відшкодування у розмірі 229,92 грн відповідно до ст. 10 ч.9 Закону „Про захист прав споживачів", ст. 18 Закону „Про поштовий зв'язок", п.п. 145,149 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 17 серпня 2002 року № 1155, але в подальшому поштове відправлення було знайдено та повернуто оператору за місцем відправлення і цих обставин не заперечують сторони.

Відповідно до ст. 18 ч.З Закону „Про поштовий зв'язок" та п.149 ч.З Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 17 серпня 2002 року № 1155, за втрату(пошкодження) міжнародних поштових відправлень оператор поштового зв'язку несе відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України.   Ст.38 Всесвітньої поштової конвенції (м.Сеул, 14.09.1994р.) передбачена можливість отримання відшкодування від відправника або адресата після знайдення відправлення, яке раніше вважалося втраченим.

За змістом зазначеної норми на відправника або адресата не покладається обов'язок прийняти відправлення та повернути виплачене відшкодування. Таке  відправлення може бути отримано відправником або адресатом за умови повернення відшкодування, але у випадку, якщо відправник і адресат відмовляються одержати відправлення, поштове відправлення переходить у власність поштової Адміністрації, яка зазнала збитків виплатою відшкодування. Аналогічні умови визначені також і п.146 Правил надання послуг поштового зв'язку.

Таким чином як нормами міжнародних актів поштового зв'язку, так і нормами Національного законодавства України не передбачено права оператора поштового зв'язку примусового стягнення з користувача поштових послуг виплаченого відшкодування за втрачене та згодом знайдене міжнародне поштове відправлення і вимоги підприємства поштового зв'язку про стягнення з  ОСОБА_1  виплаченого відшкодування є незаконним і не може бути задоволено.

За обставин коли судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду не можна визнати законним, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову УДППЗ "Укрпошта" про стягнення з ОСОБА_1   229,92 грн у відшкодування збитків.

Керуючись ст.ст.307,309,314,316,319 Цивільного процесуального кодексу України, ст.38 Всесвітньої поштової конвенції (м.Сеул, 14.09.1994р.), ст. 18 Закону „Про поштовий зв'язок", п.149 Правил надання послуг поштового зв'язку(Постанова КМУ від 17.08.2002р.№1155), ст.ст.5,22 Закону „Про захист прав споживачів", апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити та скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року. Відмовити у задоволенні позову Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" про стягнення з ОСОБА_1     229,92 грн у відшкодування збитків.

Стягнути з Українського державного підприємства „Укрпошта" на користь ОСОБА_1    25,50 грн у відшкодування сплаченого мита та 31 грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в апеляційній інстанції.   Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.