Справа № 22ц-1187/2006 Головуючий у першій інстанції -
Білокур В.І.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
УХВАЛА
Іменем України
17 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K.
суддів Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.
при секретарі Пільгуй Н.В.
з участю позивача та представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 01 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Г.Вр.К.Надія", третя особа - Малодівицьке споживче товариство, про визнання правочину недійсним та визнання права власності на автомобіль,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля ГАЗ-53, д.н. НОМЕР_1, який відбувся 17.05.05р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, недійсним та визнати за ним право власності на вищевказаний автомобіль. Свої вимоги мотивував тим, що 30.09.04р. він вніс в касу Малодівицького споживчого товариства кошти в сумі 1500 грн. в рахунок оплати автомобіля ГАЗ-53, але в квитанції в графі "підстава" було вказано - пайові внески. З цього часу позивач користувався вищезазначеним автомобілем. Між ОСОБА_1 та адміністрацією Малодівицького СТ була домовленість про те, що вони на протязі року переоформлять вищезазначений автомобіль на ім"я ОСОБА_1. У травні 2005 року позивач працював заступником директора МПП "Надія", керівником якого являвся ОСОБА_3. Останній запропонував ОСОБА_1 переоформити вказаний автомобіль на МПП "Надія", тобто внести свій
внесок у підприємство і стати співвласником. Позивач оформив договір купівлі-продажу автомобіля на МПП "Надія", на його ім"я була видана довіреність, про те, що він представляє інтереси МПП "Надія" при укладенні договору купівлі-продажу, який і був вчинений 17.05.05р. ОСОБА_3 не виконав умови домовленості та вирішив забрати автомобіль. Відповідач відмовляється визнати право власності позивача на автомобіль.
Оскаржуваним рішенням суду в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Свої вимоги мотивує тим, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Так, суд зазначає, що в момент купівлі позивачем автомобіля між ним та ОСОБА_3 виникла усна домовленість про наступну передачу зазначеного автомобіля йому. Це посилання не підтверджується ні позовом, ні доказами по справі. На той час ОСОБА_1 у трудових відносинах із ПП "Г.Вр.К.Надія" не перебував. Таким чином, усі зобов'язання між позивачем і продавцем стосовно сплати певної грошової суми та передачі майна були виконані саме восени 2004 року. Приймаючи рішення, суд взяв за доказ акт прийому-передачі автомобіля, датований 17.05.05р., хоча ОСОБА_2 показав, що видав акт ОСОБА_3 на його прохання вже після подання позову до суду у 2006 року. Суд не дав належної оцінки і тому факту, що на момент розгляду справи сам відповідач зазначив, що до цього часу не зареєстрував автомобіль за підприємством і не поставив його на баланс.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства "Г.Вр.К.Надія" про визнання правочину недійсним та визнання права власності на автомобіль, суд першої інстанції вірно визначивсь з відсутністю будь-яких неправомірних дій кожної із сторін при укладенні і виконанні всіх необхідних умов угоди купівлі-продажу від 17.05.2005 року автомобіля ГАЗ-5312, 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.
З наявних в матеріалах справи документів, а саме: угоди купівлі-продажу автомобіля, укладеного 17 травня 2005 року між Малодівицьким споживчим товариством в особі ОСОБА_2 та МПП „Надія" в особі ОСОБА_1 (а.с.21); доручення Малодівицького споживчого товариства на продаж автомобіля, виданого 17 травня 2005 року на ім"я голови даного товариства ОСОБА_2 та доручення приватного підприємства „Надія" на купівлю автомобіля, виданого 17 травня 2005 року на ім"я позивача по справі -ОСОБА_1. (а.с.22), акту прийому-передачі основних засобів від 17.05.2005 року слідує, що підприємство "Г.Вр.К.Надія" на законних підставах та належним чином набуло право власності на спірний автомобіль.
Суд також вірно дійшов до висновку про належність сплаченої суми 1500 грн. за автомобіль саме власнику приватного підприємства
"Г.Вр.К.Надія" ОСОБА_3, оскільки це зазначено в самому договорі купівлі-продажу від 17.05.2005 року і на цьому наполягав в судовому засіданні суду першої ОСОБА_3
Позивачем ОСОБА_1 не доведено суду і не надано належних доказів на спростування цього.
Безпідставні також доводи позивача щодо визнання незаконним договору купівлі-продажу автомобіля від 17.05.2005 року і як наслідок цього визнання за ним права власноситі на автомобіль ГАЗ-5312 з тих підстав, що власником ПП "Г.Вр.К.Надія" ОСОБА_3 не була дотримана усна домовленість між ним та позивачем про оформлення позивача на роботу як співвласника ПП "Г.Вр.К.Надія", оскільки дана обставина не передбачена жодною нормою права як підстава для визнання незаконним оспорюваного правочину, в тому числі ст.ст. 220, 234, 235 ЦК України, на які посилається позивач.
Апеляційний суд враховує і те, що Малодівицьке споживче товариство законність укладеної між Малодівицьким споживчим товариством та ПП "Г.Вр.К.Надія" угоди купівлі-продажу автомобіля ГАЗ-5312 від 17 травня 2005 року не оскаржує, тобто вважає свої законні права і інтереси не порушеними.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірена апеляційним судом в межах апеляційної скарги та на підставі наданих суду доказів.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У ХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 01 березня 2006 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.