Справа № 22а-491/2006 p. Головуючий у першій інстанції
Мамонова О. Є. Доповідач - Шемець Н.В.
УХВАЛА
Іменем України
18 серпня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Іваненко Л.В.,
суддів: Шемець Н.В., Губар B.C.,
при секретарі: Пац Т.М.
з участю: представника відповідача -Міщенка В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали
справи за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації в
Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова
від 20 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом Державної
податкової адміністрації в Чернігівській області до відділу примусового
виконання рішень Державної виконавчої служби Чернігівської області про
скасування постанови про накладення штрафу, -
встановив:
В травні 2006 року Державна податкова адміністрація в Чернігівській області звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Чернігівської області про скасування постанови про накладення штрафу від 14.05.2006 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою Деснянського райсуду м.Чернігова від 01.03.2006 року було поновлено на посаді начальника управління справами ДПА в Чернігівській області ОСОБА_1. Згідно постанови був виданий виконавчий лист, на підставі якого 16.03.2006 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та наданий боржнику строк до 23.03.2006 року для добровільного виконання постанови. Розглянувши дану постанову, ДПА в ЧО 21.03.2006 року листом повідомила держвиконавця, що наказом „Про забезпечення організаційної структури податкових органів області" від 12.08.2005 року Управління справами в структурі ДПА в області реорганізовано, і на його базі утворено Адміністративно-господарський відділ, в зв"язку з чим посада начальника Управління справами ліквідована, а тому поновити ОСОБА_1 не має
можливості. Одночасно в листі ДПА звернулась до ДВС з проханням роз"яснити як виконати постанову суду і на яку посаду поновити ОСОБА_1, або звернутись до суду із заявою про роз'яснення судового рішення. На даний лист ДВС листом від 03.04.2006 року зобов'язав ДПА в строк до 07.04.2006 року виконати рішення суду. Також, ДПА інформувала держвиконавця про те, що на постанову суду була подана апеляційна скарга, і справа зі скаргою була направлена до апеляційного суду. Тобто, ігноруючи неодноразові звернення податкової адміністрації, 14.05.2006 року було винесено постанову про накладення штрафу в сумі 340 грн. на боржника -ДПА в ЧО за невиконання судового рішення. Позивач вважав, що він своєчасно повідомляв ДВС про неможливість його виконання, тому просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу на ДПА в ЧО в сумі 340 грн., та скасувати зазначену постанову, як незаконну.
Постановою Деснянського районного суду М.Чернігова від 20 червня 2006 року в задоволенні позову ДПА в Чернігівській області відмовлено. Суд прийшов до висновку про те, що державний виконавець діяв у відповідності з Законом України „Про виконавче провадження". Посилання позивача як на підставу невиконання рішення суду на реорганізацію в організаційній структурі ДПА та скорочення посади суд не прийняв до уваги, оскільки таке посилання не може бути поважною причиною для звільнення боржника від виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі ДПА в Чернігівській області просить постанову скасувати і прийняти нову про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 77, 87 Закону „Про виконавче провадження", ст.ст. 162, 163, 181 КАС України. У відповідності до ст. 28 Закону, якщо резолютивна частина рішення викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, держвиконавець має право звернутись до суду, який видав виконавчий лист із заявою про роз'яснення рішення чи змісту документа. Це ж право передбачає і ст. 170 КАС України, але державний виконавець не звертався до суду із відповідною заявою. Також, держвиконавець виносить постанову про накладення штрафу за невиконання рішення про поновлення на роботі лише в тому разі, коли таке невиконання допускається боржником без поважних причин. В даному випадку, ДПА не виконував рішення з підстав, що зазначив в позовній заяві.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 25, 77 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника негайно після відкриття виконавчого провадження, про що постанова виноситься не пізніше
наступного дня після одержання документів, та проводить відповідні виконавчі дії згідно з цим Законом. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника держвиконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом.
Ст. 87 зазначеного Закону, передбачає відповідальність за невиконання рішення, що зобов"язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі. А саме, у разі невиконання без поважних причин у встановлений держвиконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штафу на боржника - юридичну особу - від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2006 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження" і було надано - ДПА в Чернігівській області строк на добровільне виконання рішення про поновлення на роботі до 23.03.2006 року. В наданий термін, боржник рішення не виконав, а саме не поновив на посаді ОСОБА_1, повідомивши держвиконавця про неможливість виконання. Після цього, 03.04.2006 року розпорядженням було зобов"язано ДПА в ЧО в строк до 07.04.2006 року виконати вказане рішення. В наданий термін, рішення не було виконано, і постановою від 14.05.2006 року було накладено штраф на ДПА в ЧО у розмірі 340 грн. Тобто, державний виконавець діяв у межах своїх прав та у відповідності до ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження", не порушуючи порядку виконання таких рішень.
Тому висновок суду 1 інстанції щодо правомірності дій державного виконавця при виконанні судового рішення є вірним, оскільки він діяв згідно положень Закону, в межах наданих йому прав, в тому числі, і вжиття заходів по примусовому виконанню рішень.
Будь-яких доводів, які б давали підстави для скасування рішення суду апелянт не навів, а його посилання на неодноразові ігнорування звернень ДПА в ЧО до відповідача з проханням звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, як на підставу для скасування рішення, є необгрунтованими, т.я. звернення до суду із такою заявою є правом як держвиконавця, так і сторін виконавчого провадження, і лише у випадку, якщо резолютивна частина рішення є незрозумілою. Оскільки рішення суду для державного виконавця було зрозумілим, тому він правомірно не звертався до суду з заявою про роз'яснення судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Чернігівській області - відхилити.
Постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 20 червня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України в касаційному порядку протягом одного місяця після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.