АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-252/2011 року Головуючий у 1-й інстанції: Діоба Г.О.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мелітопольського міського відділу Державного земельного кадастру про визнання приватизації земельної ділянки недійсною, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Мелітопольського міського відділу Державного земельного кадастру про визнання приватизації земельної ділянки недійсною.
Зазначала, що з 1998 році вона згідно Державного акту серії ЗП №00000396 на право постійного користування землею, виданого 28 серпня 1998 року на підставі рішення Степанівської Першої сільської Ради народних депутатів Приазовського району Запорізької області від 18 серпня 1998 року, користується земельною ділянкою площею 0,05 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 Перша Приазовського району Запорізької області. До 1998 року вказаною земельною ділянкою користувався ОСОБА_5, за згодою якого ділянка передана їй.
У 2005 році ОСОБА_5 помер.
Посилаючись на те, що в 2008 році належна їй на праві користування земельна ділянка була незаконно приватизована на померлого ОСОБА_5, просила визнати вказану приватизацію недійсною.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконну приватизацію ОСОБА_4 земельної ділянки на померлого ОСОБА_5, просить рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2010 року скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 1998 року рішенням № 30 виконкому Степанівської Першої сільської Ради була задоволена заява ОСОБА_5 про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,05 га. 28 серпня 1998 року Степанівська Перша сільська Рада видала позивачці Державний акт серії ЗП № 00000396 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,055 га для ведення індивідуального садівництва, після чого ОСОБА_3 стала постійно користувалася вказаною землею ( а. с. 8-12,14-26 ).
Відповідно до положень статей 116,118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки для ведення садівництва, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення щодо приватизації земельної ділянки приймається органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування.
Таким чином, право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації громадянин набуває на підставі Державного акту на право власності, який видається відповідною радою на підставі її рішення. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Судом з’ясовано, що позивачка зверталася до Степанівської Першої сільської Ради з заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,0500 га, якою вона користувалася на підставі Державного акту на право постійного користування землею, і вказана заява задоволена рішенням № 12 Степанівської Першої сільської Ради від 18 липня 2008 року ( а. с. 13 ).
Будь-які документи, які б свідчили, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, позивачка суду не надала.
Крім того, ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною приватизації земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої по АДРЕСА_1 Перша Приазовського району Запорізької області, яка проведена на ім’я ОСОБА_5, як відповідачів зазначила тільки ОСОБА_4 - дочку ОСОБА_5, та Мелітопольський МР ДЗК. Однак не заявляла вимоги щодо законності Державного акту на право на спірну земельну ділянку до організації, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність та видала відповідний акт.
З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,055085 га для ведення садівництва на території Степанівської Першої сільської Ради на ім’я ОСОБА_5 зареєстрований Приазовським районним відділом Запорізького регіонального філіалу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам». Однак позов ОСОБА_3 пред’явила до Мелітопольського МВ ДЗК ( а. с.5-7,71-72 ).
За змістом статей 10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В процесі розгляду справи позивачка не змінювала підстави та предмет спору, не заявляла клопотань про залучення в якості співвідповідача Степанівську Першу сільську раду Приазовського району Запорізької області, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка та яка у відповідності до положень статей 116,118 ЗК України вирішує питання про передачу земельної ділянки у власність та видає державний акт на право приватної власності на землю.
Між тим, статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов’язкової пасивної співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.
Апеляційний суд також не наділений правом залучати до участі у справі в якості співвідповідача належну особу та вирішити спір як суд першої інстанції.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи конкретні обставини справи та положення норм процесуального права, суд першої інстанції, прийнявши до уваги обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову їй у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2010 року 02 листопада 2002 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: