Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-137/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Жупанова І.Б.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Остащенко О.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на утримання дружини, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на утримання дружини.
В позові зазначала, що з 20.03.2009 року перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка посилалася на ті обставини, що подружні відносини з відповідачем фактично припинені з липня 2010 року і на теперішній час вони проживають окремо. Син залишився проживати з нею та цілком знаходиться на її утриманні. Вона тимчасово не працює, так як знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку..
Оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина та її надавати відмовляється, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини по ј частині від усіх видів заробітку відповідача до повноліття дитини, а також на її утримання по ј частині з усіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволені.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, стягнувши лише аліменти на утримання сина в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачкою подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких остання вважає доводи апелянта надуманими, рішення суду – законним і просить залишити його без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції тих обставин, що на утриманні відповідача знаходиться мати пенсіонерка, 1949р.н., що він є інвалідом третьої групи і витрачає свою пенсію на ліки, що у нього невеликий заробіток і він не має змоги сплачувати аліменти в тому розмірі, як просить позивачка і не має змоги утримувати її до досягнення сином трьохрічного віку, перевірені апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження.
Зі справи видно, що з цих же мотивів відповідач заперечував проти позовних вимог і кожне з його заперечень перевірено, оцінено судом першої інстанції. Проте, всупереч ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження тих обставин, що він дійсно несе витрати з утримання матері, що він потребує лікування і витрачає кошти на ліки. Відповідачем не доведено тієї обставини, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини на час до досягнення дитиною трьохрічного віку.
На спростування заперечень відповідача в справі наявні довідки про розмір його середнього заробітку і пенсії, які становять відповідно 2459 та 709грн. (а.с. 30-34, 36). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий розмір середньомісячного доходу дозволяє відповідачу сплачувати аліменти в розмірі заявлених позовних вимог.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: