Справа №22ц-1131/2006 p. Категорія - цивільна

Головуючий у 1 інстанції

Косач І.А.

Доповідач -Шемець Н.В.

УХВАЛА

Іменем України

18 серпня 2006 року                                                                      м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Іваненко Л. В.

суддів:                   Шемець Н.В.,          Губар B.C.

при секретарі:        Пац Т.Д.

з участю представників: позивачки -ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 23 травня 2006 року по справі за позовом  ОСОБА_3  до АППБ „Аваль" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення

встановив:

28 лютого 2006 року позивачка, яка працює провідним економістом 1-го міського відділення Чернігівської обласної дирекції АППБ „Аваль", оскаржила до суду наказ роботодавця  НОМЕР_1  про оголошення їй догани за формальний підхід до своїх службових обов'язків при перевірці та наданню трьох споживчих кредитів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Вважає даний наказ незаконним, оскільки вона перевіряла достовірність наданих позичальниками довідок про доходи, надані ними документи не викликали підозри, бо були правильно оформлені; рішення про видачу споживчого кредити приймала не одна вона, а догану оголошено лише їй;стверджує, що звертається до суду в межах строків , встановлених ст.233 КЗпП України, бо 15.02.2006 року зверталась до КТС відповідача з заявою про проведення службового розслідування та скасування оспорюваного наказу і оскільки відповідь надана 23.02.2006 року, вважає, що нею дотримані строки звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рішенням суду від 23 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі її представник просить скасувати судове рішення, ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог, оскільки сторона позивачки довела в суді факт необгрунтованого і незаконного притягнення ОСОБА_3   до дисциплінарної відповідальності , так як вона перевіряла достовірність наданих позичальниками документів і телефонувала за їх місцем роботи; суд не дав ніякої оцінки постанові Деснянського районного суду М.Чернігова від 17.03.2006 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно   ОСОБА_3;не звернуто судом уваги на те,що сплинув 6-місячний строк притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст.. 148 КЗпП України;відмовляючи в задоволенні позову суд послався на пропуск позивачкою строку звернення до суду, передбаченого ст. 233КЗпП України проте не зазначив норму закону, відповідно до якої відмовив у задоволенні позову саме з цієї підстави, а згідно ст. 267 ЦК України передбачено застосування позовної давності лише за заявою сторони по справі, а відповідачем така заява не подавалась.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_3  в задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції прийшов до висновку про доведеність факту неналежного виконання позивачкою Інструкції з надання кредитів фізичним особам на придбання товарів, фактів порушень посадової інструкції та її вини в цьому, а також за пропуском строку звернення до суду відповідно до ст.233 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду 1 інстанції.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскаржуваний наказ винесений 28 жовтня 2005 року, з ним позивачка ознайомлена, про що свідчить її підпис а.с.21.Суд 1 інстанції врахував пояснення позивачки про те, що з наказом її ознайомили 2 листопада 2005 року. Оскільки до суду вона звернулась лише 28.02.2006 року, то пропустила строк звернення до суду , визначений ч.1 ст.233 КЗпП України.

Встановлений зазначеною статтею строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цього строку і навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин у позові може бути відмовлено саме з цих підстав.

В рішенні суду 1 інстанції вказано, що позивачкою строк пропущений , проте ні вона , ні її представник не ставили питання щодо поновлення строку і будь-які поважні причини пропущення строку не зазначили.

Щодо посилання позивачки на попереднє звернення до КТС, то до комісії вона звернулась лише 15.02.2006 року і її заява КТС не приймалась і не розглядалась за відсутністю такої в установі відповідача.

Апеляційний суд враховує, що заява позивачкою може бути направлена лише існуючому і діючому органу, проте згідно довідки відповідача на а.с.56 КТС в установі не обиралась, тому і розгляд її заяви не міг відбутися. Крім того, це звернення ОСОБА_3 було також поза межами строків, передбачених ст. 225 КЗпП України.

Тому висновки суду 1 інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду є вірними, а доводи апелянта про необхідність застосування положень ЦК України є хибними.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку звернення до суду, то пропуск відповідачем строку притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для скасування судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для її задоволення.

Тому враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст. 307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 23 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців після набрання нею законної сили.