Справа № 22ц-1237\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:   Косач І.А. Доповідач:   Редька А.Г.

УХВАЛА ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

19 серпня 2006 року                                           місто Чернігів

Апеляційний   суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

з участю: позивача та його представника,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1

  на рішення  Новозаводського  районного  суду  міста Чернігова  від   16  червня  2006  року у  справі  за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2   про відшкодування шкоди,

встановив:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з  ОСОБА_2,   15120,62 грн у відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, посилаючись, що 11 серпня 2005 року у результаті порушення Правил дорожнього руху  ОСОБА_2  сталося зіткнення автомобілів Фольксваген, яким керував ОСОБА_2, та ЗАЗ-968, яким керував він, було пошкоджено його автомобіль ЗАЗ і збитки становлять 1418,63 грн, йому заподіяно тілесні ушкодження і він змушений був лікуватися, на що витратив 173,18 грн та 2500 грн коштує путівка до санаторію, змушений був нести зайві витрати на таксі, що становить 478,80 грн, йому заподіяна моральна шкода і для відновлення попереднього стану необхідна компенсація у 10000 грн, а також відшкодувати судові витрати 550 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 червня 2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2   510 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн у відшкодування моральної шкоди, 550 грн у відшкодування судових витрат та визначено не звертати рішення суду до виконання у зв'язку з   тим, що відповідач у повному обсязі відшкодував заподіяні матеріальні збитки та моральну шкоду до ухвалення рішення суду.

Рішенням суду встановлено, що 11 серпня 2005 року дійсно мало місце зіткнення автомобілів, якими керували позивач та відповідач, в результаті чого автомобіль позивача ЗАЗ було пошкоджено чим заподіяні збитки у розмірі 1418,63 грн і, враховуючи страхове відшкодування потерпілому у розмірі 908,63 грн страховою компанією, до стягнення з відповідача належить 510 грн у відшкодування заподіяних матеріальних збитків за пошкоджений автомобіль та вартість виконаної експертизи.

Рішенням суду також встановлено, що позивач після зіткнення автомобілів за медичною допомогою не звертався, а лікувався з 11 жовтня 2005 року у зв'язку з наявною у нього хронічною хворобою, він є інвалідом 1 групи з дитинства і лікування пов'язано з цією хворобою, а витрати на лікування у т.ч. і санаторно-курортне у зв'язку з ДТП не доведено, тому ці витрати не підлягають відшкодуванню.

З врахуванням обставин ДТП та наслідків суд визначив розмір моральної шкоди у 500 грн.

Рішенням суду також встановлено, що відповідачем після порушення справи про відшкодування шкоди відповідач відшкодував потерпілому позивачу шкоду у розмірі 3500 грн, що перевищує належні до стягнення суми, і суд визначив не звертати до виконання ухвалене рішення у зв'язку з повним відшкодуванням заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись, що суд неправильно встановив обставини справи і рішення суду є незаконним.  Відповідачем ОСОБА_2  зазначене рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1  не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін та їх представників, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що в результаті зіткнення автомобілів 11 серпня 2005 року автомобіль позивача ОСОБА_1  було пошкоджено і пошкодженням автомобіля позивачу було завдано збитки у розмірі 1418,63 грн, що підтверджується висновком товарознавця від 4 листопада 2005 року. Частково у розмірі 908,63 грн шкода була відшкодована позивачу страховою компанією, що підтверджується наданими документами третьою особою - страховою компанією ВЕСКО. За таких обставин суд обґрунтовано,   відповідно до ст. 1166 ЦК України, стягнув з відповідача ОСОБА_2  не відшкодовану частину збитків у розмірі 510 грн за пошкоджений автомобіль, а також витрати, які поніс позивач на виконання товарознавчої експертизи у розмірі 300 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем медичні документи не підтверджують його посилань про необхідність нести додаткові витрати на лікування у зв'язку з шляховою транспортною пригодою. З наданих позивачем та його представником медичних документів встановлено, що у зв'язку з зіткненням автомобілів позивач не звертався за медичною допомогою, а витрати, які він поніс на придбання ліків та необхідність санаторно-курортного лікування пов'язані з його хворобою з дитинства і обґрунтовано відхилив вимоги позивача у частині відшкодування витрат на ліки, вартість санаторно-курортної путівки та витрати по оплаті найманого автотранспорту для поїздок.

При визначенні розміру компенсації за моральну шкоду суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, за яких безпосередньо сталося зіткнення автомобілів, ступінь вини обох водіїв у зіткненні автомобілів, наслідки події для позивача і обґрунтовано визначив розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у 500 грн.

Відповідно до вимог ст.84,88 Цивільного процесуального кодексу також стягнув з відповідача витрати за правову допомогу у розмірі 250 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що при загальному розмірі збитків у 1560 грн відповідачем ОСОБА_2 до ухвалення рішення суду було відшкодовано позивачу ОСОБА_1  заподіяні збитки у розмірі 3500 грн, тим самим заподіяна шкода відшкодована у повному обсязі і обґрунтовано визначив не звертати рішення суду про стягнення з ОСОБА_2    1560 грн до виконання.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни . Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 червня 2006 року залишити без змін.   Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.