Справа  № 22ц-1107\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:  Морозов  О.Б. Доповідач:   Редька А.Г.

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

21 серпня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний   суд  Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

з участю сторін, третіх осіб та їх представників,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1  на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3  до ОСОБА_1, про усунення перешкод у користуванні житлом,

встановив:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 травня 2006 року позов задоволено на підставі ст.ст.310,400 ЦК України та зобов'язано ОСОБА_1  усунути перешкоди в користуванні квартирою  АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2  та ОСОБА_3  та не створювати перешкод в користуванні квартирою, а також зобов'язано ОСОБА_1  за власний рахунок привести квартиру 5 у технічний стан відповідно до вимог технічної документації, поновивши доступ до кімнати площею 13,9 кв м , шафи та коридору вказаної квартири шляхом знесення самовільно споруджених стін у існуючих дверному та віконному отворах між кімнатою площею 13,9 кв м та кімнатою площею 16,0 кв м і кухнею площею 7,1 кв м вказаної квартири та закласти самовільно споруджені двері з квартири 6 до квартири 5 вказаного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись, що суд неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував норми цивільного законодавства, а спір повинен був вирішуватися за нормами житлового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1  належить до задоволення, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Суд вирішив спір на підставі норм цивільного законодавства, у той час як за матеріалами справи встановлено, що сторони є наймачами жилих приміщень у будинку, що належить райветлікарні, і предметом спору є жилі приміщення у квартирах, які надані у сторонам користування відповідно до договорів найму житла і суд повинен був вирішувати спір відповідно до норм житлового законодавства.  За обставин, коли суд застосував закон, який не поширюється на дані право стосунки, та не застосував закон, який повинен був застосований, рішення суду не можна визнати законним, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

За матеріалами справи встановлено, що у березні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3   звернулися до суду з позовом, мешканці АДРЕСА_1, у якому просили витребувати з володіння ОСОБА_1, мешканця кв.6  цього ж будинку, кімнату пл. 1,9 кв м, коридор та вбудовану шафу, які є частиною квартири 5, та зобов'язати відновити становище квартири 5, посилаючись, що відповідно до рішення профспілкового комітету  НОМЕР_1  Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини кв.5, яка складається з двох кімнат площею 13,9 кв м та 16,0 кв м, кухні, коридору, вбудованої шафи, тамбура та сіней, була надана їх сімї для проживання, а ОСОБА_1   у їх відсутність самовільно замурувала цеглою вікно та двері між жилими кімнатами, коридором та кухнею і тим самим незаконно приєднала до своєї квартири 6 кімнату площею 13,9 кв м та коридор з вбудованою шафою, чим порушила їх житлові права.

Відповідач ОСОБА_1 позовних вимог не визнала, посилаючись, що зазначеними жилими приміщеннями користується тривалий час та сплачує за це житло квартирну плату, а вимоги позивачів безпідставні.  Перевіривши доводи та заперечення сторін, представника третьої особи, матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не може бути задоволено.

Доводи позивачів, що їм було виділено квартиру 5 з двох кімнат площею 13,57 кв м та 16,0 кв м, а відповідач ОСОБА_1 самовільно у їх відсутність самовільно переобладнала їх квартиру та кімнату площею 13,57 кв м та частину коридору та вбудовану шафу приєднала до своєї квартири, не підтверджуються документами.

Відповідно до спільного рішення профкому та адміністрації райветлікарні від 15 серпня 2005 року ОСОБА_2 була виділена на сім'ю квартира № 5 у відомчому будинку райветлікарні АДРЕСА_1   і у зазначеному рішенні не зазначено ні кількість кімнат ні площа кімнат, що виділені позивачам для проживання. Не було видано позивачам і ордера на вселення до квартири з зазначенням кількості кімнат та їх площі, що відповідно до ст.58 Житлового кодексу України є обов'язковим та єдиним документом, що дає право на вселення у квартиру і на підставі якого укладається договір найму з житлово-експлуатаційним підприємством.

Позивачі не надали жодного документу, що їм виділена квартира з двох кімнат та що відповідач ОСОБА_1 після виділення їм цих кімнат самовільно приєднала одну кімнату до своєї квартири та незаконно проживає у кімнаті, що виділена позивачам. Документи технічної інвентаризації квартир 5 та 6 не підтверджують, що позивачам ОСОБА_2  було виділено квартиру з двох кімнат, а ОСОБА_1 вчинила самовільне переобладнання квартир після виділення квартири 5 позивачам..

Відповідно до актів обміру квартир від 3 листопада 2005 року у відповідача ОСОБА_1 у користуванні квартира № 6, яка складається з двох кімнат площею 18,26 кв м та 13,57 кв м. У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 самовільно переобладнала свою квартиру та незаконно збільшила житлову площу. Житлово-експлуатаційне підприємство, райветлікарня, не ставила і не ставить таких вимог до ОСОБА_1 відповідно до ст. 100 ЖК України, а позивачі, як наймачі іншої квартири у цьому ж будинку, не можуть вимагати від наймача іншої квартири зробити переобладнання та повернення їм у користування жилого приміщення, яким користується інший наймач.  За таких обставин позовні вимоги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3   безпідставні та не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 9,191 ЖК України, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити та скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 травня 2006 року.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні житлом.   Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.