Справа № 22а-458\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:   Філатова Л.В.

Доповідач:   Редька А.Г.

УХВАЛА ІМ "ЯМ   УКРАЇНИ

23 серпня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний   суд  Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

за участі: представника Державної судової адміністрації України та представника управління ДСА у Чернігівській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 червня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення коштів,

встановив:

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, суддів Талалаївського районного суду Чернігівської області до Державної судової адміністрації України, Чернігівського територіального управління Державної судової адміністрації, Державного казначейства України, та з Державної судової адміністрації України шляхом списання з відкритого у Державному казначействі України рахунку стягнуто на користь ОСОБА_1    10258,72 грн, на користь ОСОБА_2    7090,11 грн, на користь ОСОБА_3     1898,88 грн компенсаційних виплат з утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня 2004 року до ЗО квітня 2006 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позивачам позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального закону. Відповідно до розпорядження КМУ від 20 січня 2004 року № 22-р "Про деякі питання оплати праці суддів" зазначені компенсаційні виплати здійснюються у межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті на утримання органів судової влади та за умови, коли нарахована заробітна плата за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої за попередній квартал, але таких обставин по справі судом не встановлено і кошторисом не були передбачені кошти на виплату компенсаційних виплат.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної судової адміністрації України не може бути задоволена. Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суддям ОСОБА_1 ,ОСОБА_2, ОСОБА_3   з часу введення Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", з 1 січня 2004 року, з заробітної плати утримувався податок, але не виплачувалася компенсація за утриманий податок всупереч діючому законодавству. Суд дійшов правильного висновку, що передбачені законодавством пільги, компенсації, гарантії суддям не можуть ставитися у залежність від грошових доходів судді та від бюджетного фінансування і належні суми підлягають стягненню.

Суд дійшов правильного висновку, що головним розпорядником бюджетних коштів на утримання судів є Державна судова адміністрація України і обґрунтовано стягнув відповідні кошти саме з рахунку ДСА України у Державному казначействі України, який передбачено для виконання судових рішень на користь суддів і відмовив у стягненні коштів з рахунку територіального управління.

Посилання в апеляційній скарзі на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року безпідставні, т.щ. жодний нормативний акт, що передбачає звільнення судді від сплати податку з доходів за основним місцем  роботи чи виплату компенсацій за утриманий податок, не ставить виплату компенсацій у залежність від наявності бюджетного фінансування.  Постанова суду ухвалена відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 червня 2006 року залишити без змін.   Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після її проголошення.