Справа №22а-484/2006 Головуючий у першій інстанції - Мамонова О.Є.

Доповідач - Мельниченка Ю.В.

УХВАЛА іменем       України

23 серпня 2006 року                                                              м.Чернігів

Апеляційний   суд   Чернігівської області у складі:

головуючого   -   судді Євстафіїва O.K.

суддів   -   Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.

при секретарі - Гавриленко Ю.В.

з участю        сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0197 про стягнення надбавки за безперервну службу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню та виплаті йому в заниженому розмірі щомісячних надбавок за безперервну службу та зобов»язати відповідача провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою та надбавкою за безперервну службу з 01 липня 2003 року в розмірі 70% від грошового забезпечення. Свої вимоги мотивував тим, що Указом Президента України від 5 травня 2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністрові оборони України та ін. надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 20 років - до 70%. На момент введення надбавки вислуга років позивача у календарному обчисленні складала понад 20 років. З метою економії коштів вказана надбавка безпідставно виплачувалась, за винятком деяких періодів, в заниженому розмірі.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що дії відповідача по нарахуванню та виплаті надбавки за безперервну службу є правомірними, оскільки встановлення надбавки є правом, а не обов»язком Міністра оборони України. Розмір даної надбавки для позивача не повинен перевищувати 70%. Позивач таку надбавку отримував, але в розмірі меншому 70% грошового забезпечення.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1  просить скасувати вищевказану постанову суду і постановити нову постанову про задоволення його позовних вимог. Посилається, що суд не навів, відповідно до яких саме вимог чинного законодавства була виплачена надбавка за безперервну службу. Відповідач в порушення вимог ст.ст.32, 40 Конституції України, ст.9 Закону України «Про інформацію» відмовив позивачу в інформації по його заробітній платі, а суд цього права не захистив. Також при прийнятті рішення суд першої інстанції Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу, не керувався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України ...» (зі змінами, внесеними Указом Президента України №1227/2003 від 29.10.2003р.), Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%. Порядок та умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України. Статтею 2 цього Указу передбачено виплату надбавок з 01 травня 2003 року за рахунок коштів Державного бюджету України на утримання Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року затверджена «Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», в пункті 1.2. якої було передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам, а також особам рядового, сержантського складу, які проходять вйськову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу роботи у розмірах, передбачених Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року. Цим же наказом №149 від 26.05.2003 року було визначено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

По справі встановлено, що позивач з 15 квітня 1999 року по 10 листопада 2004 року проходив дійсну військову службу на офіцерських посадах служби пожежної безпеки по Північному оперативному командуванню. На даний час у зв»язку з реформуванням Збройних Сил України, правонаступником в/ч А-1457 є в/ч А-0197. На момент введення надбавки вислуга років позивача у календарному обчисленні складала понад 20 років, тобто, надбавка йому повинна була призначатися із розрахунку до 70% грошового забезпечення.

Міністр оборони України своїми розпорядженнями встановлював на кожен рік відсотки до грошового забезпечення, відповідно до яких з наявного грошового фонду проводилось забезпечення виконання Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року та виплата щомісячної надбавки за безперервну службу, починаючи з 01 травня 2003 року.

Позивач отримував надбавку за безперервну службу в розмірі меншому 70% грошового забезпечення, як це було передбачено розпорядженнями Міністра оборони України.

За таких обставин, постанову суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року залишити без змін.  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.