Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 – 84 / 11 Головуючий у 1 інстанції:Апанаскович Н.М.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6,третя особа виконком Токмацької міської Ради Запорізької області, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та у її виховані, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та у її виховані.
В позовній заяві зазначали, що в період часу з 2007 року по 29 жовтня 2009 року ОСОБА_3 перебував в шлюбі з відповідачкою, який рішенням Токмацького районного суду Запорізької області було розірвано.
Від шлюбу мають малолітню дитину-сина, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з відповідачкою, яка стала чинити перешкоди в спілкуванні з дитиною.
Посилаючись на викладене, просили суд зобов’язати відповідачку надати їм можливість спілкуватися з дитиною - ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_1 кожен четвертий день з 11.00 до 19.00 годин, два рази на місяць у суботу з 09.00 до 18.00 годин неділі за місцем її мешкання, та раз на рік на два тижня для оздоровлення.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 побачення з дитиною два рази на місяць у другу та четверту суботи кожного місяця з 10.00 до 17.00 годин за місцем проживання дитини в присутності матері.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов’язати ОСОБА_6 надати можливість позивачам спілкуватися з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, один раз на тиждень з суботи 9 годин до 18 години неділі за місцем їх мешкання та раз на рік на два тижні влітку для оздоровлення.
Позивачі отримали повістки, проте не використала право на участь у судовому засіданні.
Представник органу опіки і піклування у судове засідання не з’явився.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 ,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні з наступних підстав
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень ст.ст.157,159 257 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батько, баба, дід мають право спілкуватися зі своїм сином, внуком, брати участь у його вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні батьком, бабою, дідом своїх прав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є батьком , а ОСОБА_4 є бабусею, ОСОБА_5 –дідом малолітнього ОСОБА_7., який проживає з матір’ю . На даний час між позивачами та відповідачем виникли розбіжності щодо участі батька, бабусі та діда у вихованні дитини.
З огляду на ці обставини суд обгрунтовано поновив права позивачів на спілкування з дитиною та у вихованні дитини.
Однак при вирішенні порядку і способу спілкування судом не в повній мірі враховані обставини справи та вимоги закону.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Виходячи із змісту ч.6 ст. 7 СК України та правил ст. 141 СК України права та обов'язки щодо дитини у її батьків є рівними.
Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.
Згідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України , той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
Відповідно до ст. 257 СК України суб'єктами сімейних відносин є також баба і дід, яким надано право не лише на спілкування, а й брати участь у вихованні внуків.
Відповідно до ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. 2 ст. 159 СК України).
Однак визначаючи спілкування батька, баби та діда у присутності матері , суд у порушення ч.2 ст.159, ст.ст.10,212,213 ЦПК України не привів належного обґрунтування і безпідставно обмежив у їх правах щодо виховання дитини. Визначивши місцем зустрічей місце проживання відповідачки, суд не навів доводів про наявність умов для одночасної присутності батька, діда та баби, їх вільного спілкування з дитиною,можливості за цих умов дотримуватися денного порядку , режиму харчування, відповіднику дитини, необхідність застосування такого обмеження.
Позивачі по справі проживають за однією адресою, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність перешкод для відвідування дитиною будинку, де вони проживають. Хоча відповідачка і заперечує проти відвідування дитиною місця проживання позивачів, однак доказів їх неправомірної поведінки, а також того ,що безпосередні контакти з батьком ,бабою, дідом , і їх участь у вихованні дитини за межами помешкання матері негативно вплине на дитину, вона не надала, хоча такий обов’язок на неї покладено ст..ст.10,212 ЦПК України .
У відповідності до ч.3 ст.291 ЦК України фізична особа має право на підтримання зв’язків з членами своєї сім’ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Оскільки не встановлено, що побачення батька, баби ,діда з внуком за місцем їх проживання не відповідає інтересам дитини , то не має підстав обмежувати спілкування позивачів з дитиною присутністю матір’ю за її місцем проживання. В противному випадку це б було обмеження у їх правах щодо виховання дитини.
Тому порядок та спосіб спілкування, обраний судом першої інстанції, є недостатнім і не відповідає принципу розумності, справедливості ,збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, та приоритетному інтересу дитини, оскільки порушує як право позивачів на виховання , так і інтереси самого малолітнього, на підтримку зв’язків з родичами батька, а крім того, не відповідає положенням сімейного законодавства.
Щодо відмови у визначенні часу на оздоровлення дитини, то суд обґрунтовано виходив з того, що позивачі взагалі не надали докази з цього питання, зокрема, своє бачення яким чином буде організовано відпочинок дитини і їх можливості в цьому, про стан здоров’я дитини, рекомендації спеціалістів з урахуванням віку дитини про час ,місце оздоровлення .
.
Дослідивши фактичні обставини справи, наявні по справі докази та пояснення сторін, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, судова колегія вважає за необхідне в межах своєї компетенції, виходячи з вимог ч.3 ст.303, ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, усунути порушення вимог матеріального і процесуального права, допущених судом першої інстанції, шляхом зміни рішення щодо порядку та способу участі у вихованні малолітнього.
Судова колегія вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що вони повинні з повагою ставитися як один до одного, так і до малолітнього ОСОБА_7А Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року змінити в частині визначення за місцем проживанням дитини в присутності матері.
Визначити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 порядку і способу побачення з дитиною ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, щосуботи з 10 до 17 години з можливістю відвідування дитиною їх місця проживання , поклавши на них обов'язок забирати та повертати дитину до її з матір'ю місця проживання .
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: