КОПІЯ
Справа № 22- 240 2011 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Короля О.П.
Доповідач Пащенко Л.В.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 10.01.2011 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Нагорняка В.А., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Пєтуховій Н.О.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ “Універсал Банк”
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 листопада 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ “Універсал Банк” про стягнення заборгованості з виплати відсотків за договором банківського обслуговування , -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ “Універсал Банк” про стягнення заборгованості з виплати відсотків за договором банківського обслуговування за період з 01.04. по 11.10.2010 року в сумі 2778,35 доларів США, що еквівалентно 21981,19 грн..
В заяві посилався на те, що 04.04.2008 року між ним-позивачем та відповідачем було укладено договір банківського обслуговування фізичної особи №000067078, предметом якого є зберігання грошових коштів позивача на відкритому у банку рахунку з нарахуванням відсотків.
У зв’язку з невиконанням у вищевказаний спірний період умов договору щодо нарахування та виплати відсотків утворилась заборгованість в зазначеній вище сумі. Тому позивач просив стягнути з відповідача названу суму заборгованості за вказаний період та судові витрати і витрати на правову допомогу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Судом встановлено, що 04.04.2008 року між сторонами було укладено договір банківського обслуговування фізичної особи №000067078, предметом якого є зберігання грошових коштів позивача на відкритому у банку рахунку з нарахуванням відсотків. Згідно заяви на переказ готівки позивачем було внесено на відкритий йому рахунок 64950 доларів США, що на той час було еквівалентно 327997,50 грн..
Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 10.02.2009 року з Банку було стягнуто на користь ОСОБА_2 внесену ним на відкритий рахунок вищевказану суму грошових коштів. В подальшому рішенням цього ж суду від 13.05.2010 року на користь ОСОБА_2 з Банка стягнуто заборгованість з виплати відсотків за вказаним договором за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 5822,87 доларів США, що еквівалентно 46146,24 грн., оскільки протягом зазначеного періоду перше рішення суду не виконувалось, грошові кошти ні ОСОБА_2, ні уповноваженій ним особі не були повернуті, у зв’язку з чим зберігався обов’язок банку щодо нарахування відсотків.
Задоволюючи дані позовні вимоги, суд виходив з того, що наявне рішення суду реально відповідачем в період з 01.04. по 11.10.2010 року так і не виконане, а тому не припинені зобов’язальні правовідносини сторін по вищеназваному договору і відповідач не звільнений від зобов’язання щодо нарахування відсотків по цьому договору.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він є необґрунтованим і не узгоджується з фактичними обставинами справи та вимогами закону.
Суд не з’ясував на підставі якої норми і якого саме закону позивач ставить питання про задоволення його вимог, оскільки в позовній заяві останнього така норма матеріального закону не зазначена. А вирішуючи спір, суд до даних правовідносин застосував ст.1061 (параграф 3 глава 71) ЦК України, якою врегульовано питання щодо виплати процентів за договором банківського вкладу, тоді як між сторонами було укладено договір банківського обслуговування, правовідносини за яким регулюються главою 72 (Банківський рахунок) ЦК України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду України було зупинено виконання рішення суду від 10.02.2009 року у зв’язку з його оскарженням відповідачем за винятковими обставинами.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, відповідачем ще 15.03.2010 року грошові кошти, стягнуті на користь позивача за рішенням суду від 10.02.2009 року, були перераховані в повному обсязі на депозитний рахунок виконавчої служби згідно з вимогами держвиконавця (меморіальний ордер - а.с.23). Таким чином, станом на 15.03.2010 року відповідачем рішення суду від 10.02.2009 року було виконане і цим відповідно з 15.03.2010 року було припинено правовідносини сторін по договору банківського обслуговування фізичної особи за №000067078 від 04.04.2008 року, в тому числі і зобов’язання щодо нарахування відсотків по даному договору.
Проте цьому факту суд не дав належної уваги та оцінки, як і тій обставині, що зупинення виконання рішення суду від 10.02.2009 року ухвалою Верховного Суду України, у зв’язку з його оскарженням відповідачем, не може ставитись в вину останньому, оскільки банк, як сторона у справі, скористався своїм законним правом на оскарження рішення суду в порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.
З огляду на вищевказані обставини справи та вимоги закону рішення суду залишатись в силі не може і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ “Універсал Банк” задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 листопада 2010 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ПАТ “Універсал Банк” про стягнення заборгованості з виплати відсотків за договором банківського обслуговування відмовити.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Судді: підписи:
З оригіналом вірно: