Код суду 0527                                      № 2-а-10158/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      28 грудня 2010 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі

головуючої судді             Бєлостоцької О.В.,

при секретарі                 Теліціній О.О.,

за участю

позивача                            -

представника відповідача                    -

представника третьої особи                        -

розглянувши у  відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов*язання вчинити певні дії, третя особа – Головне Управління Державного казначейства України в Донецькій області,-  

ВСТАНОВИВ:  

    16 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов*язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії. На підставі ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, але незважаючи на вимоги зазначеного Закону, відповідач протягом 2004-2009 років сплачував йому допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі : в 2004 році – 15грн 67коп, в 2005 році – 75грн, в 2006 році -75грн, в 2007 році – 75грн, в 2008 році – 75грн, в 2009 році – 0грн, в результаті чого недоплата щорічної допомоги на оздоровлення за зазначені роки склала 7868грн 33коп.  Позивач просив зобов*язати відповідача сплатити на його користь за рахунок коштів державного бюджету недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2009 роки в розмірі 7868грн 33коп.      

       В судове засідання позивач не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги.

             Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову (а.с.12), з якого вбачається, що УПСЗН Костянтинівської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, оскільки  відповідач під час виплати позивачеві по справі щорічної допомоги на оздоровлення в 2004-2009  роках діяв відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та Законів України “Про Державний бюджет України” на відповідні роки і здійснював  зазначені виплати  в межах затверджених кошторисом  асигнувань.

             Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

             З*ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

            Судовим розглядом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 05 січня 1993 року (а.с.5) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

      Згідно листа УПСЗН Костянтинівської міської ради № К- 273-5.1-6.2 від 25 жовтня 2010 року (а.с.3,4) ОСОБА_2  були сплачені суми допомоги на оздоровлення в наступних розмірах:

         за 2004 рік (22 грудня 2004 року) – 15грн 67коп;

         за 2005 рік (19 грудня   2005 року) – 75 грн;

         за 2006 рік (13 червня 2006 року) – 75 грн;

         за 2007 рік (21 грудня 2007 року) – 75 грн;

         за 2008 рік (16 грудня 2008 року) - 75грн.

         Як вбачається із зазначеного листа (а.с.3,4), ОСОБА_3 здійснено нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 75грн, але виплата не відбулась у зв*язку з арештом рахунку згідно листа Управління державного казначейства № 19214/02-19/1043 від 03 липня 2009 року. Нарахування ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 75 грн здійснено в грудні 2009 року (а.с.13).

        Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

      Згідно частини 7 статті 48 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати для обчислення щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.

       Згідно Закону України № 1344-IV від 27 листопада 2003 року  розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2004 року становив 237грн;  відповідно до Закону України № 2285-IV від 23 грудня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2005 року становив 332грн;  відповідно до  Закону України  № 489-V від 19 грудня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2007 року становив 460грн; відповідно до Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2008 року становив 605грн; відповідно до Закону України № 1646 від 20 жовтня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2009 року становив 744грн.

      Зі змісту вимог вищезазначених законів України  про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

      Відповідач здійснював виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України  № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положеннями ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п.28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

       Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 визнані неконституційними положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” стосовно визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

       В 2003 та 2005 роках стаття 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була чинною.  

        Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, стосовно визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п.28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

      Рішення Конституційного Суду України є обов*язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені  та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

      Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

      У зв*язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» будь-які зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зокрема до статті 48 цього Закону не вносилися.

     Крім того, на виконання ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінетом Міністрів України нормативний акт про встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 2009 році не приймався.    

     Отже, доводи відповідача про те, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України в 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, суд не примймає до уваги.  

     Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача стосовно нарахування та виплати  ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за  2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є неправомірними.

         За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач зобов*язаний був виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 рік у розмірі 7134 грн  з наступного розрахунку:    

       -    2004 рік   - 237 х 3 = 711грн;

       -    2005 рік -   332 х 3 = 996грн;

       -    2007 рік   - 460 х 3 = 1380 грн;

       -    2008 рік –  605 х 3 = 1815грн;

       -    2009 рік  - 744 х 3= 2232 грн.

      Враховуючи, що позивачем фактично отримано щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 рік у загальному розмірі (15грн 67коп + 75 грн + 75 грн + 75 грн) 240 грн 67коп, відповідач має нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів державного бюджету 6893грн 33коп (7134грн – 240грн 67коп).

              Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині зобов*язання відповідача сплатити на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки відповідно до Закону України № 3235-4 від 20 грудня 2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, внаслідок чого відсутні підстави вважати дії відповідача неправомірними, а права позивача щодо невірного розрахунку та невиплати відповідачем одноразової щорічної допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати у 2006 році порушеними.

  Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені в запереченні проти позову  стосовно правомірності виплати позивачеві допомоги на оздоровлення в 2003-2005, 2007, 2008  роках на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови Кабінету Міністрів України  № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з наступних підстав.

   Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

      Окрім того, ч.1 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим  Законом Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

     Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не віповідає розміру, встановленому іншими законами України.

        Приймаючи до уваги, що ні Верховна рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень  з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності  законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні данного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати  за 2004-2008 роки, а не постанови Кабінету України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

      Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування  шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю.

    Частиною першою ст. 13 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов*язується відшкодувати її, зокрема, за  пошкодження здоров*я або втрату працездатності громадяним та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

       Крім того, частиною 1 статті 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08 лютого 1995 року передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров*ю особи не обмежується строком давності.  

     Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно відсутності бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України  на виплату допомоги та згідно частини  2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов*язком держави.  

    Згідно ст. 94 КАС України суд вважає, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.

    На підставі ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 13, ст. ст.48, 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч. 1 ст. 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік, Закону України «Про Державний бюджет УКраїни на 2006 рік », Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,  рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 №10-рп/2008, керуючись ст. ст. 6, 86, 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 П О С Т А Н О В И В:

  Позов ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про зобов*язання вчинити певні дії, третя особа – Головне Управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити частково.

   Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення  відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за  2004, 2005, 2007, 2008, 2009  роки в розмірі 6893 (шість тисяч вісімсот дев*яносто три) гривні 33 копійки.

       В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

       Судові витрати віднести на рахунок держави.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Копія  апеляційної  скарги  одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього  Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

                            Суддя