БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

                        Справа № 1- 580/ 10

13 грудня  2010 року    Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

           головуючого: судді -    Міхієнкової Т.Л.

           при секретарі          -      Сюр О.М.

           за участю прокурора – Бургела  О.В.

                      потерпілого           -      ОСОБА_1,

                      представника потерпілого  ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  в м.Бровари  кримінальну справу по обвинуваченню:   ОСОБА_3  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

     Під час попереднього розгляду вищезазначеної кримінальної справи прокурор заявив клопотання  про повернення справи прокурору в порядку ст. 249-1  КПК України, так як  прокурором були суттєво порушені вимоги ст.ст.  228- 232  КПК України, пов»язанні  з тим, що   не в повній мірі  були досліджені дані про особу обвинуваченого, який в минулому, як встановлено у попередньому судовому засіданні,  вироком  суду  притягувався до кримінальної відповідальності  за злочини у сфері службової діяльності, але у  вимозі про судимість , яка  є в матеріалах справи, такі дані відсутні , в зв»язку з чим  потрібна додаткова перевірка щодо вказаних обставин. Крім того,  необхідно провести додаткову перевірку щодо встановлення інших обставин , які будуть мати вирішальне значення  для встановлення істини по справі.

           Підсудний проти заявленого клопотання заперечував.

           Потерпілий та його  представник  підтримали клопотання прокурора і просили  повернути справу прокурору  для усунення допущених  процесуальних порушень.

           Суд, вислухавши думку всіх учасників процесу , прийшов до висновку, що на підставі  ст. 249 -1 КПК України  справу необхідно повернути прокурору  для усунення вищезазначених прокурором порушень норм кримінально-процесуального закону.

           Керуючись ст. 244 п.4 , ст. 249-1 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

        Кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України повернути   Броварському міжрайонному прокурору Київської обл. для  усунення виявлених по справі  порушень.

            На постанову суду  про повернення справи прокурору може бути подана  апеляційна скарга прокурором.

                Суддя:

органами досудового слідства підсудному пред’явлено обвинувачення в тому, що навесні 2009 року, у невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_3 за оголошенням у газеті про надання послуг у будівництві будинку з оплатою вказаних послуг, маючи умисел на заволодіння грошима шляхом обману, зателефонував до потерпілого ОСОБА_1, та запропонував такому надати такі послуги, на що останній погодився. Переслідуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, 22 липня 2009 року, уклав з останнім Договір № 1 про надання послуги з будівництва фундаменту та цоколю на земельній ділянці, що в АДРЕСА_1, хоча і не збирався виконувати роботи в повній мірі, згідно зазначеного Договору, чим обманув потерпілого. Цього ж дня, 22 липня 2009 року, у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_1, перебуваючи поблизу ТРЦ «Термінал», що в м. Бровари, Київської області по вул.. Київська, 316, будучи впевненим у виконанні підсудним  в повному обсязі умов Договору, передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 4000 грн. Підсудний отримав від потерпілого вказану суму грошей, заволодівши такими обманним шляхом.

Вина підсудного у вчиненні таким злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на думку досудового слідства, стверджується показами потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також, заявою потерпілого про вчинення злочину, протоколом огляду місця події, Договором № 1 від 22.07.2009.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе, в пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України, не визнав та суду показав, що дійсно займається наданням послуг в будівництві житлових та нежитлових об’єктів. Наприкінці зими 2009 року, точної дати не пам’ятає, в одній з газет прочитав оголошення, за яким, невідома особа потребувала послуг у будівництві житлового будинку. В зазначеному оголошенні був вказаний телефон. Оскільки він мав навики у підготовці до зведення будинку та фундаменту до такого, зателефонував на вказаний номер, і в подальшому домовився про зустріч з особою, яка подавала таке оголошення. Цією особою, як в подальшому стало відомо, виявився потерпілий по справі ОСОБА_1 Обговоривши умови будівельних робіт та вартість таких з останнім, уклали договір з будівництва фундаменту та цоколю будинку, що в с. В.Димерка, Броварського району. Як аванс отримав від ОСОБА_1 4000 грн. На виконання угоди разом з іншими трьома працівниками приїхали до земельної ділянки, яку вказав потерпілий, де провели розмітку та викопали фундамент. Оскільки ОСОБА_1 не забезпечив їх вагончиком для зберігання інструментів, будівельних матеріалів, водою та електроенергією, роботи, згідно договору, зупинили. Він неодноразово говорив потерпілому про даний факт, проте останній так і не забезпечив його та будівельну бригаду необхідним. Умислу на заволодіння грошима потерпілого шахрайським способом у нього не було. Частина грошей, що він отримав від потерпілого, пішла на розрахунок з людьми, які приймали участь у проведенні розмітки – розбивки та ритті котловану під фундамент.

Потерпілий по справі ОСОБА_1 підтвердив суду обставини укладання договору з підсудним на проведення будівельних робіт та виплат останньому 4000 грн., як аванс за виконання робіт. Влітку 2009 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_3 виїздили на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1, з метою визначитися з фронтом будівельних робіт та визначенням плану будинку, місцем проведення риття котловану під фундамент такого. На шляху слідування до с. В.Димерка, на прохання підсудного, заїхали в м. Бровари, де, за словами ОСОБА_3, такий домовлявся про будівельний вагончик. Цієї ж дати ОСОБА_3 підписав складений ним Договір, пообіцявши приступити до виконання робіт 25 липня 2009 року, в зв’язку з чим, він передав останньому гроші в сумі 4000 грн., як аванс на придбання будівельних матеріалів та витрат на проведення будівельних робіт. Проте, коли така дата минула, а ОСОБА_3 не розпочинав своєї роботи, він зателефонував такому, і останній повідомив, що закінчивши будівельний об’єкт в м. Києві, він почне будівництво на його земельній ділянці. В жовтні 2009 року, прибувши на земельну ділянку, що була об’єктом будівництва, виявив виритий котлован під фундамент будинку. Після цього він намагався зв’язатися з підсудним, проте останній на його телефонні дзвінки не відповідав. В подальшому ОСОБА_3 прислав на його мобільний телефон повідомлення, в якому вказував про те, що поверне гроші. Оскільки підсудний не виходив з ним на зв'язок, він і звернувся до міліції з даного приводу. На даний час ОСОБА_3 грошей йому не повернув.

Свідок ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні, підтвердив суду факт підписання ОСОБА_3 та потерпілим Договору про виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що в с. В.Димерка, Броварського району, передачу потерпілим в його присутності грошових коштів ОСОБА_3 купюрами по 200 грн., але невідомої йому суми, як аванс за проведення будівельних робіт.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що знає підсудного тривалий час. Йому відомо про те, що останній надає послуги в будівельній сфері. Чи має такий дозвіл у цій сфері, йому невідомо. Влітку 2009 року, точної дати не пам’ятає, ОСОБА_3 запропонував йому заробити грошей на будівельному об»єкті в с. В.Димерка, Броварського району, а саме провести викопування котловану під фундамент будинку та зведення такого фундаменту, на що він погодився. Наступного дня він разом зі своїм сином ОСОБА_10, підсудним та ОСОБА_12 прибули на земельну ділянку, що в смт. В.Димерка. ОСОБА_12 зробив розмітку під риття котловану для фундаменту, а він, ОСОБА_10 та підсудний почали такий копати. Роботи закінчили цього ж дня близько 20 год. ОСОБА_3 розрахувався з ними за виконану роботу, давши йому 350 грн., а його сину ОСОБА_10 – 200 грн. Після цього вони повернулися додому. Підсудний повідомив, що роботи в подальшому будуть проводитися, коли привезуть щебінь, пісок, воду та цемент, а також встановлять контейнер (вагончик) для зберігання будівельних матеріалів і інструментів. Проте більше підсудний йому не телефонував.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що мешкає в смт. В.Димерка, Броварського району. По сусідству з її господарством розташована земельна ділянка. Кому саме така належить, їй невідомо. Восени, у вересні чи жовтні 2009 року, точно не пам’ятає, на вказаній земельній ділянці була викопана траншея під фундамент для будинку. Інші роботи на даній земельній ділянці, не проводилися.

Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_7

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_6, яка була допитана в ході досудового слідстві вбачається, що мешкає вона в АДРЕСА_2. По сусідству з нею розташована земельна ділянка, що в минулому належала ОСОБА_11, який помер близько 2-х років тому. Бачила, як восени 2009 року на вказаній земельній ділянці ходили 3-и чоловіки та проводили якісь заміри.

Дослідивши докази, здобуті в ході досудового слідства та у судовому засіданні, суд вважає, що в діях підсудного ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, з наступних підстав.

Суб’єктивна сторона ст.. 190 КК України (шахрайство) є прямий умисел, корисливі мотиви і мета, тобто шахрайство передбачає тільки прямий умисел, а саме те, що особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов’язковими суб’єктивними ознаками шахрайства є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

З пред’явленого підсудному ОСОБА_3 обвинувачення не вбачається, що в діях такого при вчиненні, на думку досудового слідства злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, наявний прямий умисел на заволодіння грошима потерпілого та свідоме ухилення від виконання покладених договірними зобов’язаннями обов’язків, згідно договору № 1 від 22.07.2009 (а.с.31-31). При укладанні зазначеного договору підсудний надав правдиві відомості щодо своєї особи, правдиві паспортні дані, адресу перебування (проживання) та засоби зв’язку. Своїми наступними діями при двосторонньому підписанні цього договору підсудний, хоча і з запізненням, проте приступив до виконання умов договору – копання котловану. Дана обставина стверджується як показами підсудного, так і показами потерпілого та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитаних у суді, так і дослідженими матеріалами кримінальної справи: протоколом огляду місця події (а.с.19-20), планом – схемою до протоколу ОМП (а.с.21), фототаблицями до протоколу огляду місця події (а.с.22-28), з яких вбачається, що на земельній ділянці, що належить потерпілому ОСОБА_1  і розташованої за адресою: АДРЕСА_1, дійсно проводилися роботи, що засвідчується виритим котлованом під фундамент будинку. Окрім цього, за виконані роботи по риттю такого підсудний розрахувався з робітниками, а саме ОСОБА_9 та його сину сплатив грошові кошти в сумі 550 грн. що стверджується показами як підсудного, так і свідка ОСОБА_9, а також використання частини коштів, які підсудний отримав від потерпілого у вигляді авансу, на придбання опалубки для зведення фундаменту. Тобто, за наведених обставин суд вважає, що в діях підсудного ОСОБА_3 відсутня суб’єктивна сторона злочину, передбачена ч. 1 ст. 190 КК України, тобто відсутній прямий умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого, корисливий мотив та корислива мета. А ні органом досудового слідства, а ні судом не здобуту жодного достовірного доказу того, який би свідчив про наявність у підсудного прямого умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілого. Причиною ж невиконання робіт, згідно договору, є порушення потерпілим усних зобов’язань  про забезпечення будівельного майданчику електроенергією, водою та контейнером для зберігання інструменту і будівельних матеріалів. Дана обставина знайшла своє підтвердження у суді.

Як вбачається з показів підсудного, такий згоден був продовжити виконання робіт, згідно умов договору, або ж повернути потерпілому різницю від використаної ним суми грошей, яка надавалася йому у вигляді авансу, що не влаштувало потерпілого по справі.

Тобто, суд вважає, що між потерпілим та підсудним на момент укладання договору № 1 від 22.07.2009 про виконання робіт з будівництва фундаменту та цоколю виникли цивільно – правові відносини. В разі виникнення спору між сторонами по зазначеному договору, такий повинен вирішуватися в цивільно – правовому порядку, що і обумовлено вимогами п. 7.1 вказаного договору.

Дослідивши та оцінивши всі зібрані в справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що, відповідно до ст.62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях,  всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а можливість отримати інші будь-які об»єктивні  докази вини підсудного вичерпано, суд приходить висновку, що в діях підсудного ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст.190 КК України, за яким підсудному і пред’явлене обвинувачення органом досудового слідства, а тому такий по даній справі підлягає виправданню.

    Заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3  на його користь заподіяної моральної шкоди, матеріальних збитків і пені за невиконання умов договору, задоволенню не підлягає, оскільки  в діях підсудного відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

    Речовий доказ, що проходить по справі та знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінальної: договір № 1 від 22.07.2009 про виконання робіт з будівництва фундаменту та цоколю – залишити в матеріалах кримінальної справи № 1-384/10.

Керуючись ст.ст.  323, 324 КПК України, суд, -

                            з а с у д и в :

ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України – виправдати,  за відсутністю в його діях складу злочину.

Обрану відносно ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, згідно постанови в.о. слідчого Броварського МВ від 24 червня 2010 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з такого в його користь заподіяної моральної шкоди, матеріальних збитків та пені за договором № 1 від 22.07.2009 – відмовити.

Речовий доказ, що проходить по справі та знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінальної справи № 1-384/10.: договір № 1 від 22.07.2009 про виконання робіт з будівництва фундаменту та цоколю – залишити в таких.

Постанову старшого слідчого СВ Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області від 22.06.2010 про накладення арешту на майно – скасувати.

На вирок суду протягом  15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Суддя:                                                                                                     О.Пошкурлат